Селище Миколайпілля у Дружківській громаді перебуває віддаль від фронту: з боку Часів Яру до нього — 19 кілометрів, з боку Торецька — понад 20. Кілометраж, який раніше був безпечним для донеччан, сьогодні досяжний для російських дронів, які б’ють не прицільно, а аби куди. Це є вироком для цивільного населення Донеччини, серед яких — родини з дітьми.
Селище Миколайпілля у Дружківській громаді перебуває віддаль від фронту - орієнтовно за 20 км віл лінії зіткнення. Що не гарантує безпеку мешканцям населених пунктів району.
Нещодавно Миколайпілля перейшло до категорії населених пунктів, де лишатися неповнолітнім заборонили. Організована евакуація «Білими янголами» дозволила 22 травня вивезти останню родину з двома дітьми — ту, яка стала переселенцями вже вдруге. Для того, аби зважитись на переїзд, їм вистачило кількох дронів, які зависали над головами в очікуванні привабливої цілі для атаки. Олена, мама двох дітей, визнає: вони пройшли жахи війни під Торецьком, тож знає, що така поведінка безпілотників — лише початок перед цілковитим жахом, коли вони почнуть полювати на її дітей, аби зробити черговою «денацифікованою» особою. Тож щоб діти вижили та не стали мішенню окупантів — довелося стати ВПО вдруге.
Евакуаційний виїзд до Миколайпілля видається зовсім безпечним, коли поліцейські «Білого янгола» з Бахмута пояснюють, де розташоване селище, кого звідти забиратимуть та в яких умовах жила родина. Для них — групи, яка пройшла евакуації з Бахмута, коли ворог був за кількасот метрів від житла людей, — виїзд майже безпечний. Однак ризик цього «майже» — ворожі дрони, які вистежують цілі й атакують їх з серйозними наслідками, навіть попри броню. Тож ще біля шелтера правоохоронці усіх змушують надягати шоломи та бронежилети — на випадок, якщо російський безпілотник знову чергуватиме у повітрі на під'їзді до села.
«За останні дні три машини підбили. Вигоріли. Кілька днів тому їхали — цих тут ще не було», — коротко характеризує ситуацію дорогою на Миколайпілля один з «янголів», помічаючи нові рештки автівок.
Село у Дружківській громаді кілька останніх днів перед приїздом лишилося без електроенергії, відповідно — без світла та зв’язку. «Допомогли» в цьому кілька ворожих дронів, чиї заряди, а потім і рештки лишили кілька сотень місцевих без зв’язку з зовнішнім світом. Щоправда, за кілька годин до того, коли евакуаційна група приїжджає по родину, світло в селі таки лагодять. Однак на скільки — невідомо. Імовірно, до наступного прильоту чи випадку, коли дрон понівечить електролінії в Миколайпіллі чи близ нього.
Серед ворожих цілей у Дружківській громаді регулярно опиняються цивільні мешканці, серед яких — родини з дітьми.
Олена, 14-річна Катерина та 16-річний Данило переселенцями стають уже вдруге, каже жінка, коли її з дітьми та однією сумкою садять в броньований автомобіль. На здивування поліцейських вона пояснює: речі вже «поїхали» на нове місце, де вони житимуть, ще кілька днів тому. Досвід поспіхом збирати найнеобхідніше у них є ще з-під Торецька, де вони жили ще рік тому. Тож цього разу, виїжджаючи на нове місце, намагаються врятувати якомога більше речей. Знаючи, як це — жити без нічого свого через те, що не лишилося часу вивозити щось матеріальне.
«Ми на Полтавщині знайшли будинок, в якому зможемо поміститись і зі свекрами, і з речами й худобою. Цього разу заздалегідь почали готуватися, шукати житло, бо минулого разу, коли їхали з-під Торецька, зважувалися на виїзд довго. То бачили на власні очі й знесені багатоповерхівки, й те, як вулиць більше не було… Зараз їдемо, коли ситуація ще більш-менш. Просто не стали чекати, бо знаємо, що далі буде тільки гірше. І тоді просто так, легко, як зараз, не поїдеш», — розповідає жінка.
Ця евакуація з Миколайпілля у них інакша — разом з більшістю речей (своїх та рідних) Олена зі старшими родичами евакуює навіть тварин — чотирьох корів. Вони їхатимуть на Полтавщину наступного дня, разом із господарями.
«Не покинемо ж ми їх тут. Дрони літають, нам самим страшно — і їм також», — пояснює Олена.
Під ворожими дронами родина жінки довго не висиділа — фактично вони поїхали в евакуацію за кілька тижнів, відколи ті почали кошмарити громаду, і за кілька днів від моменту, коли безпілотники почали атакувати саме Миколайпілля. Ховатися від них було нікуди — будинок навряд би зберіг здоров’я під час прильоту, крім того — особливо не було часу на хованки від БпЛА. Тож рішення про евакуацію було чи не єдиним, здатним врятувати життя дітей і рідних.
«Хочеться вже вийти кудись погуляти, поспілкуватися наживо з однолітками, а не тільки в телеграмі. Тут страшнувато було виходити кудись», — діляться емоціями після евакуації Катя та Данило, діти Олени.
Евакуаційний бус, з усіх боків позначений відповідно, не гарантує, що росіяни утримаються від атаки. Скоріше, навпаки.
Головний спеціаліст відділу розвитку території Дружківської міськради Максим Воробйов зауважує, що на момент повномасштабного вторгнення у Миколайпіллі жило близько 220 людей. Нині ж число мешканців швидко скорочується — лише упродовж минулого тижня, коли почастішали обстріли, вдалося вивезти понад 20 дітей. Усі родини з неповнолітніми евакуювалися, до того ж більшість — самостійно, усвідомлюючи, що невдовзі дрони можуть почати полювати на їхніх дітей, котрі граються на вулиці.
«Ми пояснювали, що нашвидкоруч зібрати речі для евакуації дуже важко. А як показує практика, люди, які виїхали, більше не повертаються. Вони відчувають. що таке — безпечніше життя, і сюди їхати не хочуть. Тож вмовляли мешканців Миколайпілля готуватися до такого сценарію й заздалегідь збирати речі», — пояснює Максим Воробйов.
На сьогодні у селі лишаються близько 123 дорослих — мешканців віком 35 та більше років. Серед таких — і батьки тих родин, які евакуювалися з дітьми в безпечніші регіони. Багатьох із них у Миколайпілля тримає худоба, якої не можуть позбутися абияк.
Староста Миколайпілля каже, що в населеному пункті досі лишається понад сотня мешканців.
«Люди не можуть просто здати на забій тварин. Хтось домовляється, що тварин заберуть люди з сіл, розташованих ближче до Дружківки, хтось їх перевозить із собою в інші регіони. Крім того, в багатьох у селі є своя сільськогосподарська техніка: трактори, інші механізми. А трал уже не хоче їхати туди, де літають дрони, бо не одну машину так спалило. Тож доводиться викручуватися — чи тягнути техніку маленькими машинами, чи домовлятися з водіями лафет і вже у Дружківці чи біля неї вантажити механізми на трал, щоб відвезти на нове місце», — каже староста села.
Максим Воробйов додає: на сьогодні вже з десяток цивільних машин були «впольовані» ворожими дронами. Водіям автівок відносно щастило — у когось акубаротравми, в когось — поранення в шию чи голову. Однак саме після таких випадків місцеві й зрозуміли, що очікувати на покращення ситуації не варто — і слід шукати місце, де можна буде жити, а не виживати.
Минулого тижня з Миколайпілля евакуювали усі родини з дітьми.
Заступник начальника Бахмутського районного відділу поліції Кемран Арзіманов каже, що на сьогодні його команда «Білих янголів» намагається якомога швидше вивезти з прифронтової Донеччини родини, у яких є діти. Після побаченого у Бахмуті правоохоронці готові на великі ризики, аби лише неповнолітні не відчували, як це — коли зовсім поруч лягає російський ударний дрон або ракета.
«Працівники нашого Бахмутського відділу пройшли Бахмут, Торецьк, Часів Яр, Костянтинівку — ніхто нічого не боїться. Лише переживає, щоб вдалося вчасно вивезти, врятувати людей. Не лише сімей із дітьми, а й людей різного віку — і маломобільних, і пенсіонерів, і молоді», — пояснює Кемран Арзіманов.
Правоохоронець зауважує: з наближенням лінії фронту кількість заявок на евакуацію збільшується в рази. Тож на сьогодні з тих громад і населених пунктів, які ще тиждень тому вважалися відносно безпечними, вже надходять заявки на якомога швидшу евакуацію.
«У Бахмуті та Торецьку екіпажі виїжджали на евакуацію тоді, коли вже за кілька вулиць був ворог. Зараз ми діємо на випередження, щоб люди не заставали самих боїв у тому ж населеному пункті, де вони невдовзі можуть початися», — зауважує заступник начальника Бахмутського райвідділу поліції.
Серед населених пунктів, у яких з евакуацією працюють бахмутські «янголи» — Часів Яр, Торецьк, а нині - Костянтинівка.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!