Журналістка
Російські окупанти вже прицільно обстрілюють Краматорськ Донецької області. Знаючи, що під атаки підпадають цивільні, росіяни щодня здійснюють дронові та ракетні нальоти, скидають авіабомби на багатоповерхівки й приватні будинки.
Бойові дії в небі над Краматорськом уже перейшли у фазу, яку військові характеризують як «моторошну». БпЛА та FPV готують ґрунт для масованого відпрацювання КАБів та артилерії по останніх містах сходу, не шкодуючи мільйони доларів заради кількох хвилин спостережень із розвіддронів.
Після окупації Маріуполя росіяни знесли руїни театру й забетонували рештки загиблих через терористичний удар, щоб остаточно приховати сліди свого злочину та точну кількість жертв.
Пройшовши через штурми в Авдіївці та спецпідрозділ «Кракен», «Монгол» продовжує воювати попри підірване здоров’я. Вдома на нього чекають кохана, троє дітей і вже двоє онуків.
У Часів Ярі окупанти окупували більшу частину міста, але поки що намагаються знайти «щілини» в лініях оборони 24 ОМБр, щоб із цього напрямку піти на штурм Костянтинівки.
Лиман закритий на в'їзд уже пів року, а цивільних, що залишилися, російські дрони вбивають просто на вулицях. Окупанти прагнуть перерізати логістику Слов’янськ — Ізюм і готові заради цього кидати по 12 полків на одну бригаду.
Подружжя з Костянтинівки три дні спало на лавці біля свого згорілого дому, а тепер знову втікає — уже з Дружківки, де немає ані світла, ані надії. Їх везуть у білому бусі з написом «Евакуація», що для російських пілотів є радше «жирною ціллю», аніж причиною не атакувати його.
Підрив дамби та зруйновані росіянами мости в районі Дружківки змінили географію боїв на двох напрямках, але тимчасово покращили ситуацію з ліквідацією окупантів, які пробують інфільтруватися вглиб наших позицій.
У бусі щохвилини пищить детектор, а під колесами — вибоїни, які «роззувають» машини на ходу. 26-річний волонтер Богдан Зуяков з Донеччини називає такі рейси «нудними», бо люди в Миколаївці ще самі просяться на евакуації й без істерик покидають квартири.
Статистика втрат росіян під Часів Яром зросла вдвічі. Зараз вони йдуть штурмувати місто без телефонів, зв’язку та навіть інформації, яке місто «братимуть». Їх виживання на шляху до підвалів — далеке від цивілізованого: від місяців у норах, і до пиття власної сечі.
Поки командир одного з підрозділів королівської бригади «Роланд» піднімав Wi-Fi роутер на палиці, щоб отримати координати цілей, тисячі добровольців на Донеччині й Луганщині готувалися до свого першого і, можливо, останнього бою з росіянами.
«Віджим» квартир для заселення росіян, відсутність ліків та гуманітарні подачки у вигляді оберемка дров раз на кілька тижнів — така реальність окупованого Курахового. Російська влада пишається відкриттям одного магазину на все місто, тоді як люди стоять у чергах за консервами та мукою, щоб просто вижити.
Костянтинівка сьогодні — це вирви глибиною у три метри від ФАБ-3000, якими окупанти «рівняють» місто. Росіяни намагаються ізолювати місто та закріпитися на околицях, використовуючи для прориву не лише «м'ясні штурми», а й планшети та ранцеві РЕБи.
