Актуальне

На сьогодні в окупованому з 2024 року Селидовому на Донеччині немає ані водопостачання, ані світла, ані тепла. З усіх обіцяних покращень люди мають лише тарілку гуманітарної каші від волонтерів раз на кілька тижнів. Але це не заважає місцевим з хворою уявою поширювати вигадані пропагандистами фейки.

Упродовж півторарічної судової тяганини адвокати митрополита Арсенія зі Святогірської лаври затягують процес, намагаючись зробити московського попа максимально хворим. Хоча до того, як йому інкримінували поширення інформації про переміщення, рух чи розташування Сил оборони, той почував себе чудово.

Військові, з якими говорили журналісти «Вчасно», пригадують: найгірше, що вони передбачали рік тому — швидке падіння Селидового на Донеччині. У планах була довготривала оборона. Однак всього за тиждень ЗСУ були змушені відтягуватися назад, а зрештою — поспіхом покидати місто. Рік тому восени Селидове було окуповане.

Лиман, який вже двічі був окупований росіянами та звільнений ЗСУ, знову опинився на межі виживання. Лінія фронту підійшла до міста орієнтовно за 9 км, у громаду вже просочуються ворожі ДРГ, а місцеві люди на відріз відмовляються евакуюватися.

У росії Святославу Здоровенку намагаються присудити терміни з двох кримінальних статей — 25 років нібито за знищення цивільної інфраструктури у Маріуполі. Другого вироку він ще очікує - нібито за тероризм. Попри надії дістати його з полону, через «Азов» і тюремні терміни це в рази важче, аніж здавалося раніше.

Перший захід на піхотні позиції «Червоної Калини» на Покровському напрямку для «Кота» тривав 2,5 доби. Шлях під постійним наглядом ворожих FPV здавався найбільшим викликом, хоча насправді пекло чекало попереду — 156 днів на позиції без можливості вийти до своїх.

Попри здоровий глузд, найдорожчими об'єктами нерухомості для військових на Донеччині лишаються будинки біля «сірої зони», в яких туалет здебільшого на вулиці, а зі зручностей — старий диван з 90-х. Вартість щомісячної оренди у прифронтових містах — від 20 тисяч до 50 тисяч гривень, а серед заборон — користування електроприладами, гаражем чи й борги «в дарунок».

«Лінія боїв до нас дуже наблизилася. Але через це трохи скоротився час, за який можна евакуювати поранених хлопців. Хоча інколи чекати потрібно до тижня, щоб просто з’явилася така можливість», каже «Хірург» — власне, діючий хірург стабілізаційного пункту на Покровському напрямку Донеччини.

Служба розвідників у війську з початку повномасштабного вторгнення найчастіше асоціюється з голосними вилазками у ворожий тил та вибуховими спецзавданнями, внаслідок яких ворог отримує збитки на мільярд доларів. Ще більше небезпечних завдань вони виконують сьогодні, близ фронту, де завдяки ним вдається ліквідувати живу та механізовану сили російської армії.

За півтора року справа митрополита Арсенія, настоятеля Святогірської лаври на Донеччині, так і не зрушила з підготовчої стадії. Формально вона перебуває в руках Феміди, але фактично перетворилася на марафон клопотань, відводів і процедурних суперечок.

У незалежній Україні, з 1991 року загинуло близько 180 журналістів. Дехто віддав своє життя через гострі розслідування, однак більшість з них загинули через кровопролитну війну, яка точиться з 2022 року. Серед медійників є ті, хто зі зброєю стояли на захисті держави, ті хто у тилу боровся за правду, ті кого вбили під час чергової атаки шахедами й ті, кого жорстоко закатували у російському полоні.

Після втрати рідного Криму, Донбас зустрів «Демона» вже частково окупованим. Російські війська, які загарбали частину населених пунктів області, вже тоді продемонстрували майбутнє регіону: збіднене, зневоднене й жорстоке. Зокрема, відносно сестри «Демона», яка зникла безвісти в окупації.

Донбас, колись один із найбільших центрів вугільної промисловості Європи, сьогодні опинився без шахт. Через затяжну війну та деградацію галузі Україна втратила значну частину видобутку вугілля та промислового потенціалу регіону. Великі підприємства, які десятиліттями годували міста та забезпечували роботою тисячі шахтарів, зруйновані або призупинили роботу. Попри це, експерти бачать шанси на відродження Донбасу — але вже в новому форматі, з технологічними підприємствами, розвитком сільського господарства та залученням людей для нового життя регіону.