З часом пенсіонерів, які залежатимуть від них, більшатиме. У багатьох з них є дорослі діти, які навіть не телефонують запитати, чи живі їхні батьки.
Фото "Вчасно"
У Краматорську відсоток літніх людей переважає молодь. За оцінками соцслужб, 40−45% населення Краматорська — люди пенсійного віку. Це орієнтовно 22−24 тисячі осіб. Лише частина з них має опіку дітей чи родичів. Але тисячі історій краматорців — сумні: у когось діти зникли безвісти на фронті, чиєсь життя забрали окупанти, когось «поглинула» окупація. Формально тисячі пенсіонерів мають від кого отримувати турботу. Проте додзвонюються дітям далеко не всі. Дорослі діти викреслюють батьків зі списку родичів як тягар. Дбати про них доводиться тим, хто ще учора не знав про їхнє існування.
«Зазвичай це старі одинокі люди, але багато тих, у кого є діти, просто вони з ними не спілкуються по 10 років, дехто більше», — зауважує волонтер ГО «Людям від людей» Сергій Лисаченко.
У його списку 357 адрес тільки по Краматорську, де живуть самотні пенсіонери. Усі вони залишаться напризволяще, якщо волонтери виїдуть. Проте їхати людям нікуди: на умови в шелтерах не погоджуються, а грошей на оренду немає. Більшість пенсіонерів отримує 3,5−5 тис. гривень на місяць. За такі гроші винаймати житло майже нереально, а протриматися без турботи інших людей — неможливо. Крім того, в цей бюджет доведеться вмістити витрати на ліки, комунальні послуги і їжу.
Не впевнений й у своєму майбутньому 55-річний Віталій Миколайович. У 2019 році чоловік випав з вікна шостого поверху. У лікарні йому поставили ендопротез — за нього він заплатив 150 тисяч гривень. Через ускладнення він не прижився — довелося знову лягати під ніж, цього разу — щоб вийняти імплант.
З того часу грошей на повторну операцію не з’явилося, а ситуація з ногою стає дедалі гіршою. На сьогодні чоловік пересувається лише по квартирі — на візку й милицях. Тож куди та як евакуюватися — не уявляє.
«За цей час нога коротша стала сантиметрів на 8. Не знаю, чи вже можна якось відновити ногу… Мабуть, уже все», — каже краматорець.
Зараз про чоловіка дбає соцпрацівниця, яка приходить тричі на тиждень: ходить в аптеку чи оформлює документи й виплати, прибирає квартиру. Готує Віталій Миколайович самостійно, доглядає за кицею Мусею теж. Вона, каже, як дитина для нього. Тож якщо виїжджати з Краматорська, то лише з нею. Проте де знайти умови, в які приймуть людину з інвалідністю, ще й із кішкою — не уявляє.
«Скільки я за оренду можу платити?.. Та ніскільки. У мене пенсія 3400, ні гривні більше. Все йде на ліки — таблетки, уколи знеболювальні. Я ввечері не встаю з дивана, бо все болить, крехтить», — розповідає чоловік.
Віталій Миколайович бідкається, що вся його територія — квартира, заставлена коробками з речами й гуманітаркою. І чи вдасться знайти якийсь прихисток віддаль фронту, поки ситуація не стала катастрофічно небезпечною — сумнівається.
Водночас наголошує, що з окупантами у жодному випадку не залишиться. Про це каже він сам, показуючи на жовто-синій прапорець. На фоні слухає новини українською. Каже, що виїхати планує й хоче. Однак куди — ще не знає.
76-річна Валентина Іванівна теж не надто оптимістично налаштована на майбутнє. Жінка важко робить десяток кроків по квартирі, щоб відкрити двері Сергію Лисаченку з пакетом продуктів. У кімнаті лежить її чоловік, який у свої 87 ще гірше себе почуває. Волонтери практично забезпечують їх їжею, бо самостійний вихід у магазин — це довго й боляче. Тож і евакуація не видається можливою.
«Як оце їхати, як воно не ходиться? І куди їхати? Нікуди, і здоров’я не дозволяє. Та й за що їхати? За пенсію? У мене 4400, у чоловіка трошки більше. Нам не вистачить на місяць заплатити за квартиру… Її ледь-ледь вистачає на комуналку, ліки. Одні коштують 500, інші 600, а це лише мені», — розповідає пенсіонерка.
Їхній син живе в Києві, проте з якоїсь причини евакуацію до нього пара не розглядає. На питання про те, чи не поїдуть у столицю, жінка різко махає рукою — навіть не хоче думати про це. Проте на питання, що робитиме, коли ситуація ще більше загостриться, знизує плечима.
«Не знаю, як далі. Якщо тут все буде валитися — може, пішки піду. А так нічого не знаю. Від держави якоїсь допомоги немає, волонтери нас підтримують замість неї», — зауважує Валентина Іванівна.
Принцип роботи волонтерів ГО «Людям від людей» — допомогти їжею, розмовою чи евакуацією. Сергій Лисаченко каже, що він «заточений не лише під продукти», тому кількох підопічних допоміг евакуювати. Але багато хто зі стареньких навіть не розглядає цей варіант. Хоча навряд зможуть вижити, якщо волонтери виїдуть. А колись це доведеться зробити. Однак і зараз люди часто помирають, не дочекавшись допомоги. Тоді їхні адреси зникають із маршрутного листа.
«Багатьох уже немає в живих. Ми видаляємо зі списків людей, хто помер чи евакуювався. Але часто з’являються новенькі: соцслужби просять, щоб ми їм допомогли, чи поштарі розповідають, що є бабусі й дідусі, у яких банківських карток немає. Вони отримують пенсію на руки. Часто таким треба будь-яка допомога. Місцева влада гуманітарними наборами допомагає, але ж на неї реєструються лише ті, у кого є смартфон. А у нас є такі, у кого зовсім немає телефону. Єдина можливість з кимось поговорити — коли ми приходимо, чи з сусідами. Спілкування бабусям треба найбільше, бо багато хто ізольований від людей», — пояснює Сергій Лисаченко.
Водночас керівник ГО «Людям від людей» Артем Приходько каже, що є велика ймовірність, що з часом залежних від них пенсіонерів більшатиме.
«Ми зараз все частіше бачимо, що діти просто відмовляються від своїх батьків. Таких випадків дуже багато. Одного дня поїхали, забули, не дзвонять і не питають, чи жива матір, батько… Тобто проблеми не лише на рівні влади чи держави, а й на рівні банальних стосунків між людьми», — зауважує чоловік.
Водночас волонтер обурений: проблема криється у тому, що людям просто нікуди виїхати — обмаль місць по Україні, де про них можуть подбати чи бодай надати дах над головою. Дехто відмовляється від таких умов, проте коли ситуація буде погіршуватися — охочих побільшає.
«Банально треба поробити більше модульних містечок. Не треба навіть у містах — облаштуйте їх у селах, які пустують, де будинки валяться через те, що про них не дбають. А з іншого боку люди сидять під обстрілами, бо немає куди їхати. Досі немає чіткої програми переселення людей, хоча це мали зробити ще на початку вторгнення, коли їх евакуйовували», — наголошує Артем Приходько.
Нагадаємо, щоб завчасно евакуюватися необхідно звернутися по допомогу за наступними телефонами:
Донецька обласна військова адміністрація: 0−800−500−121 (для дзвінків) та 073 050 01 21 (месенджери Viber, WhatsApp, Telegram, Signal);
Додаткові контакти для запитів на евакуацію від Донецької ОВА: 0 800 408 911, +380 (98) 890 3318, +380 (66) 285 6290.
Для запису на вивіз тяжкохворих і людей з інвалідністю діють номери: 0 800 332 614, +380 (99) 710 4872, +380 (99) 311 5314, +380 (96) 108 6048.
Оператори офіційних державних гарячих ліній можуть записати на евакуацію, зареєструвати на безкоштовні рейси потягами для виїзду з прифронту.
Вивезти з небезпечної зони, куди не доїжджають більшість волонтерів, можуть евакуаційні екіпажі поліції «Білий янгол». Крім того, правоохоронці допомагають гуманітарною допомогою та можуть сконтактувати з волонтерами, які шукають житло переселенцям.
Краматорський напрямок: +380 66 561 51 02;
Лиманський напрямок: +380 66 561 61 02;
Покровський напрямок: +380 66 561 11 02.
Крім поліцейських, евакуацією з Донеччини займається спеціальна група рятувальників ДСНС «Фенікс». Записатися на евакуацію можна за номерами 800 500 121, 730 500 121.
Основною «гарячою лінією» з евакуації є короткий номер 203 — БО «Координаційний гуманітарний центр». Організація координує запити на виїзд між різними фондами.
На Донеччині також діють чотири благодійні організації, які займаються евакуацією цивільного населення:
БФ «Схід SOS» — 0−800−332−614 (понеділок — субота,
БФ «Янголи спасіння» — 0−800−334−620 (понеділок — п’ятниця,
Гуманітарна місія «Проліска» — 0−800−888−888. Безкоштовна евакуація з небезпечних територій усіх категорій населення (зокрема, доступна й медична евакуація спеціалізованим транспортом).
Організація «Save Ukraine» займається евакуацією та допомагає з порятунком із тимчасово окупованих територій та з території росії. Телефонувати можна цілодобово: 800 333 129.
Для донеччан, яким необхідна допомога з евакуацією тварин, діють окремі волонтери, які вивезення чотирилапих (з власниками чи без них):
ГО «Порятунок тварин Харків»: +380 95 338 62 44 (або у соцмережі за цим посиланням). Волонтери забирають тварин, евакуюють їх адресно або допомагають із пошуком нового дому.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!