Від весни 2025 року територія вздовж лінії зіткнення (зокрема, вглиб 20 кілометрів у наш тил) для багатьох стала дорогою в один кінець. Навіть коли це були цивільні на старенькому радянському авто, які просто хотіли вижити.
Фото: ГУНП Донецької області
Упродовж 2025 року основним напрямком евакуацій для поліцейських «Білих янголів», крім Костянтинівського, був Покровським. Місто, яке ще рік тому вважалося відносно безпечним, перетворилося на смертельну пастку для місцевих лише упродовж кількох тижнів. Раптовий наліт дронів, ракет, а згодом і штурм в напрямку міста майже унеможливив безпечну евакуацію. Тож з весни заїзд у сіре місто став ризиковим навіть на броні, а з початку літа — взагалі неможливим. Тоді волонтерам та поліцейським екіпажам довелося ходити вглиб бетонного «сіряка» пішки, щоб знайти та вивести звідти людей.
«Тоді ми ще не бачили дронів на оптоволокні. FPV-дрони були, але від них допомагали системи РЕБ, які ми встановлювали на машинах. Та й заїжджали виключно на броньованих машинах на всі евакуації, бо вже розуміли, що без захисту це дорога в один кінець. До літа чи травня ми не зустрічали дронів на оптоволокні. А коли по нас почали бити — наше керівництво вирішило, що необхідні помпові рушниці для відбиття дронів. На жаль, майже кожного заїзду вони знадобилися», — пояснює журналістам «Вчасно» Геннадій Юдін, керівник підрозділу поліції «Білий янгол».
Рік поклав початок тому, що кожен рейс — чи то у Торецьк, чи в Покровськ, Мирноград чи Добропілля з Костянтинівкою, був пекельним. Люди відмовлялися їхати, якщо хоча б мізерна частина їх майна вцілілою. Коли над головами кружляли дрони рф, готові щосекунди атакувати, вмовити їх на виїзд було неможливо. Виняток — якщо ті напередодні отримали поранення, житло обвалилося чи на їх очах вбило сусіда.
Саме у 2025 році змінилися умови «лагідної» евакуації: у волонтерів і правоохоронців більше немає часу та можливостей умовляти людей. Як і кількаразово їздити на одну й ту ж адресу, де вони постійно чули відмови виїхати.
«Найгірше — це люди. Важко було у Покровську цього року, коли я бачив на вулицях своїх, авдіївських, знайомих. Місто маленьке, всі візуально одне одного знали. Ми якраз евакуйовували покровчан, я підходив і пропонував їх забрати. Вони відмовлялись, пояснюючи, що вже один раз втратили дім, більше нікуди не поїдуть. А тепер по відео я бачу, як вони коментують щось росіянам, як людей з такими ж прізвищами вивозять із Покровська… Тобто вони там лишались. Не наважувалися вдруге пережити втрату дому.
Мій сусід перед окупацією Авдіївки виїхав у Покровськ. Потім переїхав у Родинське, його там ще восени бачили. Казав, що нікуди більше не поїде, що з нього вистачить переїздів. Не хотів в окупацію, але хотів повернутися в Авдіївку, бо там його син похований. А позавчора передзвонив наш спільний знайомий і сказав, що сусіда вбило", — каже керівник екіпажу «Білі янголи» Геннадій Юдін.
Крім того, транспорт на Донеччині став смертельно небезпечним. Дрони чатують на все, що їде, і в небі, й на землі. В якийсь момент під час евакуації бракує третього ока: одне має слідкувати за небом, інше — за дорогою, третє - за обійстям дороги, бо там росіяни саджають «ждунів».
За 2025 рік найбільше машини «Білих янголів» були пошкоджені FPV-дронами. Зрештою, саме їхні евакомобілі стали одними з пріоритетних цілей — так само, як і військові машини.
«В якийсь момент нам довелося зняти сітки й здирати брендовані наліпки „Білий янгол“ з кузова, бо тільки ми з’являлися на горизонті - на нас відразу починали полювання. Лише за листопад у нас п’ять машин пошкоджено, одна згоріла. Ще три волонтерські дрони пошкодили, один автомобіль згорів. На машину для евакуацій, якою їздив Денис Христов, росіяни навіть не пошкодували чотирьох дронів, щоб добити. Нам довелося відбивати її рушницями, бо вони летіли один за одним. Таки врятували», — пояснює Юдін.
Однак 25 грудня, на Різдво, окупанти атакували цивільний автомобіль у Костянтинівці. В авто перебували волонтери В’ячеслав Ільченко, Богдан Зуяков та Едуард Мельников, які їхали на евакуацію пораненого дідуся. На жаль, атаку дрона не пережив харків'янин В’ячеслав, засновник благодійного фонду «Незламна», у якого лишилася дружина та діти.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!