«Повертатися немає куди»: що відбувається з лінією оборони на Покровському напрямку

Покровський напрямок з епіцентром біля Покровська та Мирнограда лишається районом найбільш жорстоких зіткнень. Нашій піхоті та операторам доводиться протистояти тактиці випалених міст. Головна задача окупантів — взяти не міста, а землі, навіть якщо на ній лишилися руїни, каже очільник відділення комунікацій 14 бригади НГУ «Червона Калина» Максим Бакулін.

«Присутність особового складу росіян ні в Мирнограді, ні в Покровську не означає, що ці міста захоплені й неконтрольовані. Навіть якщо вони тисячу прапорів піднімуть. Росіяни не можуть вільно ходити й не боятися. Переміщуються лише пішки, їх злітні позиції так само розбиваються», — розповідає нацгвардієць у коментарі «Вчасно».

За даними військових аналітиків, зараз найзапекліші бої в районі Гришиного. Окупанти наситили місто живою силою, але йдуть не масованим наступом, а точково, тримаючи в тонусі наші позиції. Зафіксовані удари FPV у центральній частині. Крім того, західніше і північніше вже підключається артилерія. Аналітики застерігають, що коли на напрямок заходить артилерія, це означає, що спостерігаються «щільні» цілі, тобто бійцям є по кому працювати. Тож у Гришиному ворог не просто присутній, а концентрується й протискатиме далі.

На західному й північно-західному фланзі Покровська також фіксується накопичення росіян, завдання СОУ — вибивати їх, щоб не допустити формування ударної групи, яка піде або в обхід, або в лоб із посиленим тиском.

Натомість по Мирному противник діє жорстко через авіацію — ФАБи лягають по східній околиці, методично зносять укриття і будь-які точки, де можна було б закріпитися чи перегрупуватися.

Ціна брехні у доповідях: Сили оборони покарали окупантів за «взяття» Родинського, росіяни бояться вільно ходити Покровськом

Неофіційно на Покровському напрямку російське командування нещодавно змінилося у зв’язку з передислокацією військ на інші напрямки, повідомляв Інститут ведення війни. Здебільшого через їх голослівні заяви наприкінці грудня про контроль Родинського, які «Червона Калина» та бригада «Любарт» спростували прапорами України у різних мікрорайонах міста. Після того російська армія фактично перетворилася на суцільне «м'ясо», стерши у боях за Покровщину дві загальновійськові армії.

«Родинське росіяни виставили настільки великим містом, як Краматорськ або Покровськ. Хоча насправді це крихітне шахтарське місто з шахтою, Будинком культури й лиш одним відділенням „Нової пошти“. Але навіть це їм не допомогло, бо через брехню про контроль міста керівництво рф, скоріш за все, понесло покарання. Зайшли інші підрозділи, це вплинуло на оборону. Бо кожен новий підрозділ — це новий командир, нова злагодженість, інша техніка чи навіть озброєння, тактика, свій підхід до виконання завдань. Тож коли новий підрозділ заходить, ми його робимо небоєздатним. Потім заходить інший, ми вивчаємо його, знищуємо. Ми тушимо пожежі на Покровському напрямку», — розповідає начальник відділення комунікацій бригади «Червона Калина».

Найбільша загроза в тому, що окупанти вміють масштабувати свої вдалі рішення, які застосовують під час наступу, навчаються на своїх помилках. Зокрема, якщо раніше росіяни застосовували авіацію не так активно, то зараз вона відпрацьовує постійно. Усе частіше військові отримують повідомлення, що КАБи летять не просто в бік якогось населеного пункту, а туди, де знаходяться наші позиції та бійці. Крім того, вони додали тактику виснаження міст. Раніше росіяни рандомно били по містах, зараз цілеспрямовано б’ють по водонапірних вежах, щоб перекрити постачання води, б’ють по енергетичній інфраструктурі, щоб там не було світла.У таких умовах важко вижити як цивільним, так і військовим. З останніх лишаються ті, хто не може виїхати, оскільки зона виконання бойових завдань цього не дозволяє. Після цього починається планомірне знищення міста до стану суцільної руїни.

«Натомість нам, щоб знищити будівлю, в якій ворог накопичується для штурму, треба зосередити дуже потужні засоби, задіювати інші підрозділи. Для нас це проблема, росіяни ж вільніше себе поводять. На жаль, протистояти такій кількості засобів і особового складу дуже важко. Але вони топчуться на одному місці», — каже Максим Бакулін.

Офіцер зауважує, що сама ціль окупації Донеччини йому незрозуміла. Наприклад, коли росіяни у серпні 2024 року захопили Карлівку, вона не була настільки зруйнованою, як зараз. Підірвали дамбу й затопили величезну територію, зробивши її непридатною до життя, уже після окупації. Головна задача для рф — земля. Не інфраструктура й не люди, які жили в цих містах. Останні не зможуть туди повернутися навіть у випадку, якщо ті території вдасться повернути. Для їх відновлення знадобляться десятки років, оскільки потрібно будувати нові міста. Тому люди, які евакуювалися у 60−80 років, уже ніколи не повернуться на місце, де провели все життя.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Сил вистачає для наступу в обмеженому масштабі»: на Добропільському напрямку буксує план росіян

«Ми не можемо дозволити собі встелити трупами логістичні шляхи й посадки»

На Покровському напрямку Силам оборони доводиться воювати «хитро, а не силою, як роблять росіяни, коли дозволяють собі вкласти трупами всі посадки». При цьому вони просунулися лише на кілька кілометрів, хоча працюють з авіації великою кількістю КАБів, а по тилу — шахедами й «Молніями».

Зараз на Донеччині поступово тепліє, лінія бойового зіткнення «зеленіє». Земля висихає, тому росіяни починають застосовувати транспорт для доставки особового складу до місць, куди Сили оборони не дістають. Тож на Покровському напрямку знову помітили застосування двоколісного транспорту (зокрема, самокатів), мотоцикли й квадроцикли для логістики.

«Вони відволікають нас своїми ходаками, а в цей момент виставляються їхні пілоти, щоб долітати ближче й вибивати нашу піхоту. Росіяни кидають на нас особовий склад, який несе танкові міни або іншу вибухівку, щоб підривати укриття, відволікати нас. На одного нашого піхотинця можуть йти десятки малоозброєних росіян», — розповідає нацгвардієць.

Окупанти продовжують свою тактику — просочуються малими групами у нашу лінію оборони. Якщо взимку на напрямку помічали групи росіян кількістю по 7−8 людей, то зараз групки по одному чи двоє - це максимум. Вони переміщуються, поки їх пілоти намагаються виставляти точки злету.

Окупанти активно полюють на позиції дронарів, бо 80% їх позицій знищуються дронами. Відповідно, коли вони знаходять точку злету, починають працювати по ній авіацією й з усієї зброї, якою можуть дістати до позиції. Тож якщо раніше пілотами хотіли стати, бо вони працювали з віддалених позицій, то зараз працювати оператором небезпечно, оскільки вони — пріоритетна ціль для рф.

«Зараз ми бачимо зменшення кількості штурмів. Росіяни готуються до зеленки. Ось-ось природа вибухне зеленим, і тоді переміщуватись їм буде набагато простіше. Втрати за зиму в росіян просто нереальні», — каже Максим Бакулін.

Станом на зараз росіяни тиснуть на оборону, роблячи ставку на прорив масою. Бійці, які обороняють Покровський напрямок, працюють на перехоплення окупантів ще на підходах. Але сам факт збільшення пусків і дронових нальотів свідчить про підготовку до тиску по всьому напрямку.

Логістика на Покровському напрямку теж перебуває під постійним спостереженням з повітря, і все частіше окупанти відпрацьовують по основних шляхах. Противник комбінує засоби: оптоволоконні дрони працюють по техніці та цілях, які потребують гарантованого ураження без РЕБ-впливу. Звичайні FPV — використовуються як «добиваючий» інструмент після первинного ураження.

«Це означає, що логістика на цьому відрізку під прицілом і будь-який рух там підвищений ризик. Дорога світиться, ворог її читає і намагається контролювати», — наголошують військові оглядачі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ворог масово кидає піхоту в районі Покровська й систематично руйнує міську забудову Костянтинівки: ситуація на східному фронті