Сили оборони кілька тижнів тому відійшли з частини позицій під Покровськом і Мирноградом, зокрема в районі сіл Сухий Яр та Лисівка. Таким чином «мішок» напівоточення зменшився.
Фото: 93 омбр
Концентрація військ по обидва боки та залучення все нових підрозділів навколо Покровська і Мирнограда робить бої ще запеклішими. Військові не дають прогнозу про те, що може статися навіть у найближчі години. Лише докладають зусиль для стабілізації лінії фронту, хоч вона зараз і умовна.
Військовослужбовець «Мучной» каже, що в районі Родинського у приватному секторі вже були помічені групи ворожої піхоти. Їх помітили в одному з будинків. Окупанти заходять тихо, малими підгрупами по двоє-троє, але рухаються впевнено. У відповідь працюють щільно — видно, що підрозділи тут у них насичені та підготовлені.
Атаки на цьому напрямку проходять постійно. Особливо помітно, коли ворог встигає підтягнутися, засісти й почати розсмоктуватися по дворах і кутках. Саме в такі моменти він пробує просуватися далі. Сили оборони теж працюють регулярно, не даючи противнику зібратися в кулак.
«За наявними даними, контроль міста зараз можна оцінити десь у 10%, і то з натяжкою. Формально зайти туди можна, як і в більшість таких населених пунктів у стадії бою, проте вибратися звідти вже шансів майже немає. Тому лізти вглиб — варіант мертвий. Правильне рішення — продовжувати працювати дистанційно, давити ворога дронами й не давати йому укорінюватися.
Якщо подивитися на динаміку боїв, битва за Родинське підходить до ключової точки. Стає зрозуміло, що довго в такому режимі це місто не протягне — лінія рухається і скоро стане відомо, яку сторону ця ділянка прийме", — каже військовий.
Водночас на південній околиці Мирнограда ворог продовжує тиснути в районі висотної забудови. Працюють обережно, малими групами, намагаючись прослизати між будинків без шуму, але майже кожен їхній рух ловлять наші FPV-дрони. Попри це, помітне повзуче розширення сірої зони у напрямку шахти № 3.
«Супротивник вже засвічується далі за свої початкові рубежі, проте більшість цих виходів виглядають як поодинокі вилазки без серйозного охоплення чи підтримки. Такі рухи більше схожі на зондування, а не на повноцінний наступ. Але якщо їхній вектор стабільно тягнеться в бік шахти та терикону, то картина стає зрозумілішою: ворог намацує собі новий плацдарм. Після висоток, де бій ще триває і лінія тримається зубами, кнури можуть спробувати відкрити собі ще одну точку входу, щоб розгойдувати оборону по ширині», — додає військовий.
Тиск у Мирнограді відчутний, ситуація напружена, каже «Мучной». Дрони й піхота Сил оборони не дають ворогу працювати відкрито. Проте напрямок потрібно тримати в увазі: противник не просто лізе, а шукає куди зачепитися далі.
Разом з тим офіцер відділу комунікації 7 корпусу швидкого реагування ДШВ Сергій Лефтер додає, що для підкріплення своїх сил військове командування вирішило закинути на Покровськ 76-ту псковську десантно-штурмову дивізію. Її фіксували 2022 року в Київській області.
«Росіяни будуть їх залучати, тому що, в принципі, як не крути, вони сточуються. І якби їм було легко захопити Покровськ, вони, я думаю, вже б це зробили. А так, оскільки вони застрягли в міських боях, відповідно видно, що їм не вистачає сил. Це їхній оперативний резерв і вони хочуть його використати», — каже військовий.
Євген Дикий, ветеран російсько-української війни, екскомандир роти батальйону «Айдар», наголошує: біля Покровська (зокрема, в Мирнограді та наближених населених пунктах) почався новий етап війни — набагато важчий і страшніший. Але про великий «котел» не йдеться.
А в коментарі «Українській правді» бійці, які працюють на Покровському напрямку у Десантно-штурмових військах та в одній з піхотних бригад, наголошують: Сили оборони кілька тижнів тому відійшли з частини позицій під Покровськом і Мирноградом, зокрема в районі сіл Сухий Яр та Лисівка. Таким чином «мішок» напівоточення зменшився.
«Ми зробили маневр у районі Лисівки та Сухого Яру, підрозділи, які там були, зайняли позиції північніше. Це було зроблено, щоб не допустити потенційного оточення та вирівняти лінію фронту», — каже один з військових.
Інший боєць зауважує, що на ті позиції було неможливо потрапити. Противник усе контролював як FPV-дронами, так і своїми малими піхотними групами. Дорога до позицій — 20 км. Крім того, росіяни заходили не тільки з флангів, а і з тилу.
Відомо, що оборону на тій ділянці Покровського напрямку тримали 25-та бригада ДШВ та 68-ма окрема єгерська. Це одні з найсильніших бригад, які були заведені на Покровськ понад рік тому й утримували як свої позиції, так і «закривали дірки» між позиціями суміжників.
Відтягування з позицій було болючим, розповідає один з командирів. На момент виходу велика частина міста вже була під противником, тож проходити місто доводилося іноді зі стрілецькими боями. Рішення про вихід частково лежало на плечах самих піхотних командирів, які не хотіли, аби їхні люди опинилися в оточенні противника.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!