Попри війну, окупацію й масову евакуацію, влада Донеччини вирішила зафіксувати бачення майбутнього області — й на початку травня затвердила оновлену Стратегію розвитку до 2027 року.
Плани розвитку Донеччини до 2027 року/ ілюстративний колаж
У Стратегії розвитку Донецької області до 2027 року прописано все: від податкових експериментів і підтримки виробництва до планів видобувати літій, переробляти сміття й будувати енергоефективне житло. Водночас сама Стратегія визнає: працюємо в умовах невизначеності. Що саме планують робити — і що може завадити цим планам — з’ясовували журналісти «Вчасно».
Оновлення Стратегії стало відповіддю на реалії повномасштабної війни. Після того як у 2024 році уряд оновив Національну стратегію регіонального розвитку, Донецька ОВА навесні 2025-го адаптувала під неї й свій документ. До роботи долучилися 55 учасників — представники обласної влади, науки, бізнесу та громадського сектору.
У результаті визначили три ключові пріоритети: стабілізувати економіку, зберегти людей і вибудувати управління, здатне реагувати на безпекові, гуманітарні й екологічні виклики. Але класичне планування в таких умовах неможливе — через відсутність статистики, постійні бойові дії та окупацію більшості території. Тому замість чіткого плану — чотири сценарії. Найреальніший із них — «обмежена стабільність». Тобто: фронт — умовно зафіксований, інфраструктура — частково працює, допомога — мінімальна.
Це разюче відрізняється від попередньої стратегії, що діяла до 2025 року. Тоді область мислила зовсім іншими категоріями: бачила себе інноваційною, заможною та екологічною. Пріоритетами були ІТ-сектор, індустріальні парки, профтехосвіта, бренд регіону й реконструкція аеропорту «Краматорськ». Війна згадувалась лише як один із ризиків. Після повномасштабного вторгнення цей підхід втратив сенс — документ не витримав зіткнення з реальністю.
Ситуація на фронті у Донецькій області станом на 1 липня 2025/ скрин deepstatemap
Найбільший розділ Стратегії присвячено повоєнному відновленню. Хоча майбутнє туманне, саме ця частина документа найбільш конкретна: тут є не лише ідеї, а й переліки кроків, які мають стати основою для різних програм і плану заходів на 2025−2027 роки.
На першому плані — економіка. Область пропонує запровадити свою податкову модель, паралельну до загальнодержавної: податок із продажу (3−6 %) і соціальний податок (9−12 %) на зарплати або прибутки. Бізнесу обіцяють пільги й право вибору системи оподаткування — це має привабити як нових підприємців, так і тих, хто змушений був піти з Донеччини раніше.
Щоб бізнес дійсно повернувся, у влади є ще кілька ідей: компенсація ЄСВ за створення робочих місць, знижки на оренду держмайна, спрощення дозвільних процедур, страхування інвестицій від ризиків війни.
Промисловість — ще один фокус. Хочуть розвивати високотехнологічне виробництво, запускати індустріальні парки, залучати держзамовлення. У планах — розробка літієвих родовищ, будівництво заводу з акумуляторів, переробка шахтних відвалів, виробництво будматеріалів і навіть контейнерів для сміття.
Не менше уваги — енергетиці. Донеччина бачить себе автономною: зі своїми сонячними станціями, міні-ГЕС, тепловими насосами й енергоефективними будівлями. Планують навіть створити реєстр земель, придатних для таких проєктів.
Агросектор теж не забутий. Заплановано розмінування майже мільйона гектарів, запуск систем зрошення, теплиці, ягідники, селекційні центри й муніципальні мінізаводи. А ще — створення дорадчих служб у громадах і харчових кластерів на базі відновлюваних джерел енергії.
У сфері інфраструктури планують ремонти доріг, відбудову мереж, енергоощадне житло, автономні лікарні й школи, підтримку ОСББ, оновлення тарифної політики та демонополізацію ЖКГ.
Ідеї — амбітні. Але в реальності, де лінія фронту проходить за кілька десятків кілометрів, а область частково окупована, реалізувати все задумане — серйозний виклик.Передусім, у Стратегії немає жодного підтвердженого джерела фінансування. Усе ґрунтується на надії, що вдасться знайти донорів або переконати інвесторів. Але договорів поки що нема — а отже, і гарантій теж.
Ще один слабкий момент — припущення про майбутню деокупацію. Базовий сценарій передбачає частковий контроль над територією, але не розмежовує, які плани реалістичні до звільнення, а які — після. Це створює ризик, що частина ідей просто зависне в повітрі.
Не менш важливе питання — хто саме все це втілюватиме. В області бракує фахівців, багато громад ослаблені або переміщені, а ризики корупції та неефективного управління нікуди не зникли. Механізми контролю за реалізацією прописані загально — без чітких кроків чи відповідальних осіб.
Проблем додає і конкуренція. Донеччина — не єдина область, що постраждала від війни. Усі зараз борються за увагу донорів, ресурси уряду, підтримку міжнародних партнерів. Без активної публічної кампанії Стратегія може просто загубитися серед інших документів.
Є й менш помітні, але не менш серйозні загрози. Наприклад, слабка аналітична база. Дані про потреби людей, стан громад, реальні ресурси — неповні або застарілі. А ще — відсутність єдиного координуючого центру між військовими адміністраціями, державними структурами та гуманітарними місіями. Це загрожує хаосом у реалізації.
І нарешті — участь громад. У документі зазначено, що громадськість брала участь у розробці. Але як саме вона буде залучена до втілення, ухвалення рішень чи контролю — не прописано. Якщо мешканців не чують, Стратегія ризикує стати просто ще одним технічним документом без реального впливу.
Оновлена Стратегія — це спроба сформулювати бачення Донеччини як регіону майбутнього: інноваційного, стійкого, з новими підходами до управління. Область хоче не просто відновитися, а змінитися по суті.
Але поки що це — радше набір декларацій, ніж чіткий план дій. Навіть найамбітніші документи потребують ресурсів, виконавців і політичної підтримки. План заходів нібито готується, але публічно його ще не презентували. Без відкритого обговорення механізмів реалізації та розуміння, хто за що відповідає, Стратегія ризикує залишитися лише текстом на папері.
На це звертають увагу й ті, хто брав участь у розробці документа — зокрема, представники громадянського суспільства.
«Для нашої громадської спілки очевидно, що в поточних умовах війни стратегічне планування розвитку Донеччини є доволі сумнівним підходом. Адже триває окупація наших територій, ведуться активні бойові дії, відбувається руйнування інфраструктури, фактичне знищення населених пунктів, масова міграція населення області в інші регіони країни та за кордон. В таких динамічних умовах планування має бути оперативним, але водночас базуватися на адекватному аналізі наслідків, які склалися на сьогодні, та враховувати всі аспекти, що визначають поточний стан речей», — вважає Андрій Грудкін, виконавчий директор громадської спілки «Коаліція На лінії зіткнення».
Він також наголошує: без загальнонаціональної концепції щодо тимчасово окупованих територій регіональні стратегії існують у вакуумі. Навіть затверджена й формально відповідна законодавству Стратегія Донеччини повинна бути синхронізована з державною політикою та реаліями фронту.
«Недоречно сьогодні думати насамперед про економіку області, яка щодня знищується ворогом. Потрібно концентруватися на людях — на переміщеному населенні Донеччини та працювати для задоволення їхніх потреб», — додає Андрій Грудкін.
Оновлена Стратегія розвитку Донеччини на період до 2027 року виглядає занадто амбітною для регіону, який щодня потерпає від війни, а понад 60 % його території досі перебуває під окупацією. За відсутності контролю над більшістю громад, точних даних, доступу до інфраструктури та прогнозованих фінансів говорити про податкові експерименти, індустріальні парки чи видобуток літію виглядає як спроба планувати наперед — без опори в сьогоденні.
Стратегія, яка мала б бути інструментом дій, ризикує стати паперовою візією — відірваною від реальності, в якій щодня втрачаються життя, громади й ресурси. Без чесної оцінки поточної ситуації, синхронізації з національною політикою щодо деокупації та реальної участі громад цей документ залишиться технічним виконанням вимоги «мати план», а не основою змін.
Найважливіше зараз — не розвиток у мирному сенсі цього слова, а виживання й турбота про людей, які залишилися без дому, без підтримки і без ясного майбутнього.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!