Організатори меморіалу — волонтери та активісти Донеччини — просять долучатися до встановлення прапорців пам’яті на краматорській площі.
Сьогодні, в День вшанування пам’яті загиблих військовослужбовців за Україну, у Краматорську з’явився власноруч створений меморіал пам’яті. Волонтери, які стали ініціаторами ідеї, зауважують: така алея має стати нагадуванням, якою ціною обходиться щодень життя цивільних, яких прикривають собою військові.
Журналістам «Вчасно» Ольга Мальва, волонтерка, розповідає: вона сьогодні поставила прапорець за солдата, з яким навіть не була знайома. Це — найменше, що вона може зробити для пам’яті про тих, хто її захищає. І це слід робити більшій кількості людей, навіть якщо з їх оточення всі - цивільні та військові - живі.
«Сьогодні я написала на прапорці ім'я героя Олега Гилюка з позивним „Спринтер“. Я особисто не знала цю людину, але багато про нього та його героїзм чула. І я вдячна йому безмежно. Ніколи не забуду жодного, хто загинув за нашу з ними землю, і до останнього вклонятимусь їм. І це потрібно робити всім, хто зараз живий. Ми не маємо права їх забувати», — каже жінка.
В день заснування меморіалу пам’яті долучилися десятки мешканців та гостей Донеччини.
Сестра загиблого військовослужбовця Михайла Рязанцева Наталія додає, що хотіла б, аби до акції доєднувалися небайдужі мешканці міста. Оскільки на Донеччині небезпечно спиняти рух на вулицях для щоденної хвилини пам’яті, лишити прапорець на знак вшанування — безпечний та важливий спосіб вшанувати загиблих захисників.
«Ми можемо жити спокійне життя, бо хтось його втрачає. Руйнуються всесвіти — не лише тих, хто загинув, а і їх рідних. І ми маємо передавати цю шану з покоління в покоління. Як і пам’ять, що немає „хороших руських“. Вони наші вороги назавжди, доводили це століттями. І пам’ять про це має жити через загиблих героїв, які від ворогів нас захищали», — наголошує Наталія Рязанцева.Сестра полеглого героя зауважує, що алейка в центрі Краматорська створена саме для мешканців міста — з нагадуванням, що їхнє життя має ціну, яка вимірюється горем родин тих, хто не повернеться додому.
«Кожен, дивлячись на ці прапорці, має запитати в себе: а що я зробив для перемоги?.. Не можеш долучитися до війська? Це нормально. Але ти можеш волонтерити фізично, розумово чи фінансово. Є три варіанти, і кожен актуальний, бо перемога — це відповідальність кожного, кому більше вісімнадцяти років. Кожної тітки, дядька, бабусь і дідусів, юнака та юнки», — каже краматорчанка.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!