Колишній голова Селидового Донецької області, який фігурує у антикорупційних розслідуваннях, вимагав понад 350 тисяч гривень компенсації за моральні страждання через нібито «незаконне притягнення» до адміністративної відповідальності.
Екскерівник Селидового Руслан Суков намагався отримати компенсацію за «моральні страждання» через перевірку поліції
Харківський апеляційний суд поставив крапку у справі колишнього секретаря та виконувача обов’язків міського голови Селидового Руслана Сукова. Посадовець вимагав понад 350 тисяч гривень компенсації за моральні страждання через нібито «незаконне притягнення» до адміністративної відповідальності.
Апеляційний суд не підтримав ці вимоги, поставивши під сумнів саму ідею компенсації за дії держави, яка виконувала свої обов’язки. Журналісти «Вчасно» розібралися у деталях справи, яка мала всі шанси стати небезпечним прецедентом.
Історія, що згодом переросла у тривалу судову тяганину, почалася ще у 2021 році. Тоді Руслан Суков був депутатом Селидівської міськради й активно претендував на крісло секретаря — посаду, яка фактично відкривала йому шлях до керівництва громадою.
Під час одного із засідань ради він особисто проголосував за власне обрання секретарем ради. Саме цей епізод став підставою для поліції скласти два протоколи за ознаками конфлікту інтересів. Правоохоронці вбачали у цьому порушення антикорупційного законодавства — норм, які забороняють посадовцям брати участь у рішеннях, що стосуються їхнього власного статусу чи вигоди.
Після початку повномасштабного вторгнення розгляд адміністративної справи неодноразово відкладався і зрештою розтягнувся майже на два роки. Лише у жовтні 2023 року Селидівський міський суд поставив крапку, закривши провадження через відсутність складу правопорушення. Формально Суков вийшов із процесу без покарання, але, як показали подальші події, не залишив історію позаду — через деякий час він подав позов до держави з вимогою компенсації.
Після закриття справи Руслан Суков заявив, що судовий процес став для нього «моральним випробуванням» і завдав репутаційних втрат. Восени 2024 року колишній керівник Селидового подав до Ленінського районного суду Харкова позов, у якому просив відшкодувати шкоду, нібито завдану незаконним притягненням до адміністративної відповідальності.
Свої страждання Суков оцінив у понад 352 тисячі гривень. Суму він розрахував доволі просто — мінімальна заробітна плата за кожен місяць, поки тривав процес із 2021 по 2023 роки, помножена на його загальну тривалість.
Інакше кажучи, колишній секретар Селидівської міськради вимагав компенсувати з державного бюджету гроші за сам факт судового розгляду, який завершився без покарання.
Суд першої інстанції частково погодився з такими аргументами й у березні 2025 року присудив посадовцю 125 тисяч гривень компенсації. Це рішення виглядало суперечливо, адже фактично створювало небезпечний прецедент: будь-який чиновник, діяльність якого перевіряють правоохоронці, міг би вимагати від держави виплату лише за те, що став фігурантом справи.
Попри те, що суд першої інстанції частково став на бік Руслана Сукова, ні він сам, ні Національна поліція не погодилися з винесеним рішенням. Обидві сторони подали апеляційні скарги. У результаті Харківський апеляційний суд, розглянувши матеріали справи, дійшов цілком іншого висновку, ніж Ленінський районний суд Харкова.
Колегія суддів наголосила: у подібних випадках суд має оцінювати не емоції позивача, а законність дій державних органів. У постанові зазначено, що складання протоколу про адміністративне правопорушення — це службова процедура, яка лише фіксує можливе порушення й запускає процес перевірки. Сам по собі протокол не є покаранням і не має жодних негативних наслідків для людини, доки суд не визнає її винною.
Тому сам факт розгляду справи в суді не означає, що поліція діяла незаконно чи перевищила повноваження. Ба більше, суд підкреслив: для відшкодування моральної шкоди мають бути доведені три ключові елементи — незаконність дій посадових осіб, наявність шкоди та причинно-наслідковий зв’язок між ними. У матеріалах справи таких доказів не було.
Апеляційна колегія також відхилила надані позивачем скриншоти з соцмереж, які, за словами Сукова, свідчили про «втрату репутації». Суд визнав їх неналежними доказами, адже вони не підтверджують реальності моральних страждань.
У результаті рішення Ленінського районного суду Харкова було скасовано, а в задоволенні позову повністю відмовлено. Так Харківський апеляційний суд поставив крапку в історії, де «моральна шкода» виявилася недоведеною, а аргументи — занадто суб'єктивними, щоб на них спиратися при розпорядженні бюджетними коштами.
У черговій історії Руслана Сукова йдеться не стільки про закон, скільки про спокусу поставити себе в роль жертви там, де держава просто виконувала свої обов’язки.
Колишній посадовець, який і досі фігурує у кримінальних провадженнях, намагався довести, що сама участь у процесі стала для нього моральним випробуванням, вартим грошової компенсації. Якби суд підтримав такі аргументи, це могло б створити небезпечний прецедент — коли будь-який чиновник, діяльність якого перевіряють правоохоронці, міг би вимагати від держави гроші лише за сам факт перевірки.
Рішення апеляційного суду стало чітким сигналом: держава не зобов’язана платити за те, що виконує свої функції, а суб'єктивне відчуття «репутаційних втрат» не може бути підставою для витрачання бюджетних коштів.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!