Через активні бойові дії на Покровському і Торецькому напрямках евакуйовувати поранених військових стає дедалі важче. На деякі ділянки через небезпеку евак взагалі не може заїжджати.
Через активні бойові дії на Покровському і Торецькому напрямках дедалі важче стає евакуйовувати поранених військових/ Фото: Андрій Дубчак / Frontlliner
Захисники на Покровському та Торецькому напрямках нині адаптуються до ситуації задля порятунку поранених побратимів і вивозять їх зазвичай вночі. Водночас окупанти прицільно обстрілюють евакуаційні авто, тому часто під час таких місій водії та медики також зазнають поранень.
Журналісти Frontliner нещодавно поспілкувався з представниками медичної служби Сил спеціальних операцій, бригади Національної гвардії «Азов», Державної прикордонної служби та 28-ї бригади ЗСУ щодо складності евакуації на найгарячіших напрямках фронту на Донеччини.
Медично-евакуаційний екіпаж бригади НГУ «Азов» на Покровському напрямку виконують завдання вже третій місяць, перед тим пів року працювали біля Торецька. Бойовий медик на позивний «Райто» каже, що різницю між напрямками помітив одразу, стало значно важче працювати через кількість оптоволоконних дронів росіян.
Бойовий медик «Азову» на позивний «Райто» в обладнаному на евак «Хамві». Донецька область, 21 квітня 2025 року. Андрій Дубчак / Frontliner
Графік евакуаційних чергувань змінюється залежно від різних обставин — коли хтось із медиків чи водіїв на курсах, або коли нема кому замінити пішу групу евакуації, тому що загалом медиків на фронті не вистачає.
Не вистачає і «броні» на Покровському напряму для евакуації, багато техніки вже втрачено.
«Якщо на евакуацію виїхала броня — це в росіян ціль номер один. Якби ми рік тому зробили оптику, то результат зараз був би іншим, але вони її зробили швидше», — каже водій еваку на позивний «Скай».
Ускладнює евакуацію і сама місцевість біля Покровська. Тут багато полів. І всі дороги розташовані між ними на відкритій місцевості. До Покровського і Торецького напрямків медики «Азова» працювали в Серебрянському лісі. Там у них були сортувальні пункти за 500 метрів від лінії бойового зіткнення. Відповідно, їм приносили поранених пішки, вони стабілізували їхній стан і завдяки цьому поранені могли чекати на евакуацію стільки, скільки було треба. А ось на полях Покровського напрямку такі сортувальні пункти організувати неможливо.
В усіх військовослужбовців бригади «Азов» рівень тактичної медицини на рівні Combat Lifesaver — це проміжний рівень підготовки, створений для військових, щоб вони могли частково замінити бойового медика чи санітара до того, як пораненому зможуть надати кваліфіковану медичну допомогу. Цей рівень вище початкового і найбільше підходить для умов теперішньої війни.
Завдяки такій підготовці азовці на позиціях можуть стабілізувати стан своїх поранених побратимів, щоб вони могли очікувати на евакуацію. Зазвичай, першочергове завдання — зупинити критичну кровотечу. А коли поранений чекає на екіпаж по кілька діб, то важливо слідкувати за його станом, робити регулярну переоцінку поранення, послаблювати турнікет правильно та робити конверсію турнікета задля збереження кінцівки. Конверсія турнікета — це його заміна на інший метод зупинення кровотечі.
«Я забирав піхотинця пораненого в ногу. Його побратим наклав турнікет, потім зробив конверсію, тобто він затампонував поранення, наклав „ізраїльський“ бандаж, написав час. На еваку мені майже не було що робити, бо він це зробив до мене. І це дуже важливо, щоб кожен боєць міг так зробити, бо евакуація часто неможлива. Якщо ви по дві доби сидите з пораненим на позиції, то такий побратим врятує вам життя», — каже медик «Райто».
Буває, що пораненні чекають на евакуацію часом понад дві доби — все залежить від обставин бойових дій на ділянці.
Водій медеваку «Азову» на позивний «Скай». Донецька область, 21 квітня 2025 року. Андрій Дубчак / Frontliner
«Крайній випадок у нас евакуація тривала годину — це був той одиничний випадок, коли не було як чекати, бо поранений був у шоковому стані, тому довелось їхати вранці з увімкненим РЕБом. Зазвичай, вранці і вдень ми навіть не їдемо, тільки вночі і по сутінках, в кращому випадку. Сам евак від точки виїзду до точки на позиції може тривати 40 хвилин в одну сторону, але залежно від обставин ведення бою пораненні чекають по дві-три, а то й чотири доби. Немає якоїсь закономірності, бо кожен евак на інший уже не схожий», — розповідає водій «Скай».
Одна із найдовших евакуацій медиків «Азова» тривала тиждень розповіли військові. Чотири екіпажі по черзі намагались евакуювати з позиції пораненого медика та суміжників, з якими той перебував на позиції. Зрештою, останній екіпаж евакуював аж 12 поранених, серед яких були суміжники, медики «Азова» та водій з попередніх екіпажів.
Лікарі приймають пораненого внаслідок підриву на міні бійця з позивним «Добрий» з машини медичної евакуації. Донецька область, 24 квітня 2025 року. Андрій Дубчак / Frontliner
Мобільно-польовий шпиталь в одному з прифронтових населених пунктів Донеччини очолюють нині військовослужбовці Державної прикордонної служби. Сюди привозять поранених з усіх напрямків фронту цього регіону. Найчастіше — вночі.
Начальник шпиталю Олександр Цибульський розповів журналістам Frontliner, що зараз майже немає кульових поранень. Більшість поранених приїжджають з вибуховими травмами від дронів та скидів.
«На дрони і скиди припадають, думаю, 80% поранень, інше переважно мінно-вибухові. Від артилерії поранень теж зараз не так багато. Були випадки, коли хлопців доставляли через два тижні після поранення, бо неможливо було доїхати через дрони», — каже начальник шпиталю.
Крім складних та довгих евакуацій важкий стан поранених часто настає через невміння послаблювати накладені турнікети.
«Нам привозили поранених, в яких турнікети були по шість-вісім годин. Кожні 2 години, залежно від ситуації, треба попускати його, не знімати повністю, а попускати легенько, тоді кінцівка може жити. Просто люди бояться, що якщо відпустять, то будуть стікати кров’ю. Але не стечуть, якщо будуть вміти. Я прошу бригади більше навчати цьому бійців», — каже Олександр Цибульський.
Військовий зазначає, що послаблення турнікета не зможе врятувати повністю поранену кінцівку, але воно може зберегти якомога більше живого мʼязу і вберегти постраждалого від високої ампутації.
Начальник мобільно-польового шпиталю, медик ДПСУ Олександр Безподальшев спостерігає за підготовкою пораненого ворожим скидом бійця до операції. Донецька область, 24 квітня 2025 року. Андрій Дубчак / Frontliner
Репортери Frontliner повідомляють, що під час перебування у шпиталі, вони побачили як привозять поранених з різних напрямків фронту Донеччини. Серед них був сапер на позивний «Добрий», який підірвався на міні при виході з позиції. Бійця доволі швидко евакуювали. У нього були якісно накладені турнікети трохи вище поранення, що забезпечило максимально низьку ампутацію. Вже за дві години після поранення «Доброму» робили операцію.
Також з легкими пораненнями привезли водія евакуаційного екіпажу 28-ї бригади на позивний «Скрудж». Він їхав евакуювати поранених з-під Торецька, але в його техніку влучив ворожий дрон. «Хамер» згорів, «Скрудж» отримав контузію та забій руки.
«В мене кожен виїзд як не покоцані колеса, то палять машину, то купа спалених машин навколо, в яких лежать наші 200-і, а я їх навіть евакуювати не можу, бо дронів багато», — розповідає «Скрудж».
З ним привезли побратима на позивний «Краска» з акубаротравмою внаслідок вибухової хвилі та підозрою на перелом ребра. Наступного ранку їх разом з «Добрим» та іншими пораненими евакуювали до лікарні в інший тиловий регіон.
Доктор досліджує за допомогою портативного апарату УЗД черевну порожнингу бійця з позивним «Краска» з акубаротравмою внаслідок вибухової хвилі та підозрою на перелом ребра. Донецька область, 23 квітня 2025 року. Альбіна Карман / Frontliner
З ними також поїхав військовослужбовець 28-ї бригади на позивний «Батя», але він якраз із тих поранених у кого евакуація тривала дуже довго і лише власними силами. Майже три доби «Батя» з побратимом пішки виходили понад 20 кілометрів з оточення між Торецьком і Бахмутом, в яке росіяни взяли їхню позицію.
Він отримав контузію і дорогою зчесав руки об гілля. Крім них, було ще двоє важких поранених побратимів, один вийшов сам, але іншими шляхами, а другий — попросив у побратимів гранату і вирішив залишитись на позиції. Туди евакуаційні авто вже давно не виїжджають.
47-річний військовослужбовець 28-ї бригади на позивний «Батя» / Андрій Дубчак / Frontliner
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!