У Покровську «оперативний простір», здатний кінцево перебити логістику та ротації бійців, росіянам не вдається захопити. Поки що з «успіхів» у місті - сіра зона, яка розрослася на усі північні мікрорайони міста.
Фото: Генштаб ЗСУ
На сьогодні російські окупанти досі намагаються інфільтруватися в північну частину міста. Зараз вони наступають з боку Звірового (район «Троянда»), звідки просочуються в Південний, Сонячний і Шахтарський мікрорайони. Попри те, що ті райони Сили оборони вже не контролюють, на велику кількість особового складу та прохід колонами росіяни не зважуються. Переміщуються по 2−3 особи, зрідка — в групках до 10 осіб. Там вони закріплюються у багатоповерхівках — переважно по підвалах, пояснює журналістам «Вчасно» Артем Прібильнов, начальник відділення комунікацій 155 ОМБр ім. Анни Київської, яка захищає Покровськ. У їх смузі відповідальності - саме місто, де у центрі просто зараз точаться ближні бої та зачистки.
На жаль, аналогічні дії (зокрема, наступальні, штурмові, під час яких гинуть бійці Сил оборони) проводять і російські бійці. Ураження особового складу (нашого та ворожого) відбувається, крім БпЛА, ще й мінометною та артилерійською зброєю. Інколи навіть намагаються застосовувати важку техніку.
Російські снайпери, зауважують бійці СОУ з Покровська, також присутні. Здебільшого вони фіксуються з боку Селидового та в районі «Троянди». Хоча найстрашніше навіть у міських боях — дрони. Однаково смертельні вони як для оборонців, так і для росіян. Хоча серед останніх втрати значно вищі через так званих «прапороносців», які намагаються помітити нібито захоплену локацію російським триколором.
«Тактика „флаговтиків“ триває. Але її застосовують і наші підрозділи у смузі відповідальності 7 корпусу ДШВ. Наприклад, кілька днів тому була інформація, що противник захопив населений пункт на нашому напрямку. Відразу ж Сили оборони в протидію цій інформації поставили наш прапор. Це більше про пропаганду й психологічно-моральний тиск на противника. Але якщо казати про тактику росіян, то ви ж бачите, що всі прапори не лишаються на місці навіть упродовж 10 хвилин. Ніякого контролю районів немає», — пояснює військовий.
Артем Прібильнов додає, що тих самих російських прапороносців ліквідовують ще раніше, ніж повішені ганчірки. Інколи ж ті падають у багно разом із триколором ще на етапі доходження до точки.
«Їм треба не просто вийти на відкрите місце, а й „змалювати“ себе перед їхнім дроном, нібито все нормально, вони нікуди не поспішають і нічого не бояться, наче контролюють ситуацію. В цей час наш „мавік“ уже долітає до цієї вистави, бо дольотний час — від 3 до 5 хвилин (з тих районів, у яких перебувають наші бійці). Прапороносці ніколи не повертаються в укриття, в яких ховалися», — каже начальник відділення комунікації.
Фото Покровська з російських телеканалів
Фото Покровська з російських телеканалів
Фото Покровська з російських телеканалів
Досі у Покровську можлива ротація військових, переконує Артем Прібильнов. Бійці виходять і заходять в місто, хоча кілл-зона наразі - близько 20 кілометрів від сіряка, тобто від південних частин Покровська. Там ворог справді намагається застосувати вогняний контроль над логістикою і дорогами, тож південна частина справді більше недосяжна зовсім. Однак це робиться абсолютно симетрично.
«Ми так само дистанційно мінуємо шляхи відходу, вражаємо шляхи сполучення легкої техніки росіян. НРК їздять по 20 кілометрів — як з нашого боку, так і з боку росіян. Тож чи можлива логістика? Не в таких можливостях, як у 2024 році, але ще реальна. Ми до нових умов адаптувалися, хоча будь-який піхотинець чи оператор БпЛА скаже, що перебувати на позиції безпечніше, ніж виходити на ротацію», — каже військовий.
Попри умови боїв, евакуації поранених також можливі. На сьогодні цим займаються винятково наземні роботизовані комплекси. Час очікування — кілька годин. Інформацію, що на меддопомогу важкопораненим доводиться чекати кілька діб чи тижнів, Артем Прібильнов заперечує.
«Наша бригада евакуювала пораненого хлопця під шквальним вогнем (спершу під стрілецьким, потім — під дронами), але в рамках чотирьох годин хлопця вивезли з зони бойових дій. Якщо пораненому можуть надати допомогу на місці, а поранення не несе смертельну загрозу чи втрату кінцівок, то хлопці й самі обирають лишитися на позиції. Бо виїзд з ЛБЗ буде в рази важчий. Але я особисто знаю багато випадків, коли командири нашої бригади ставили заборону лишатися на позиції, наказували евакуюватися, навіть коли боєць хотів лишитися. Ми дуже бережемо свій особовий склад. І точно не дамо нашій людині стекти кров’ю чи померти, коли є шанс її евакуювати й врятувати», — пояснює начальник відділення комунікації 155 ОМБр.
До слова, евакуації поранених з поля бою проводять лише бійці Сил оборони. Росіяни своїх зазвичай кидають стікати кров’ю, навіть коли проїжджають повз умовно «вільні».
«Ми ще жодного разу не бачили, щоб ворог засобами НРК намагався евакуювати пораненого бійця чи проводити ротацію. В нас же НРК, який їде постачати позицію, обов’язково повертатиметься з пораненим бійцем. Росіяни такі місії не проводять. Інколи це цікаві кадри, бо лежить явно 300-й, але живий боєць. Поруч проїжджає ворожий, тобто його ж, НРК, і їде далі, не зважаючи на цього вояку. Операторам байдуже на них, вони собі їдуть… кудись», — зауважує Прібильнов.
На сьогодні росіяни вже кілька разів заявляли про повне оточення Покровська чи його падіння. Зокрема, у випадку, коли змогли на кілька хвилин встановити триколор у центрі міста, біля Будинку культури. Проте оборона міста досі тримається завдяки бійцям, які можуть тижнями лишатися на позиціях, аби не пропустити окупантів ближче, або ж щоб не дозволити їм оточити побратимів чи суміжників.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!