ФОТО. «Людей повикидало з могил»: росіяни понівечили цвинтар на Донеччині, авіабомби вирвали труни з двометрової глибини
Новини2 та 3 липня Олександрівка на Донеччині пережила один з наймасованіших обстрілів за останній рік. Окупанти «воювали» з кладовищем та будинками, в яких живуть цивільні десятьма авіабомбами. Найбільше руйнацій — у приватній забудові населеного пункту, де люди лишилися без дахів, стін і вікон у власних оселях.
Через сім КАБ-250 по селищу 1 людина загинула, ще 6 місцевих мешканців дістали поранення. Три приватні будинки зруйновано вщент. Вибуховими хвилями та уламками пошкоджені ще 58 приватних житлових будинків та 2 багатоповерхівки, а пожежа після бомбардувань охопила кількасот квадратних метрів.
На території кладовища лежали кінцівки десятки людей
Журналістам «Вчасно» очевидці розповідають, що 2 липня масована атака розпочалася неочікувано: між керованими авіабомбами не було пауз, заховатися люди не встигли.
«Я була на кухні, коли прилетів перший КАБ. Думала, що після цього — все, але вони почали прилітати один за одним. Покинула все, побігла з донькою в кімнату, бо там ніби менше вікно. Було дуже голосно — я думала, що нам двір бомблять. Але вікна були цілі, то зрозуміли, що трохи далі. Хоча хату трусило після кожного вибуху», — розповідає Валентина, мешканка Олександрівки.
Два останніх авіаудари «лягли» за 40 метрів від її будинку: скло врешті вилетіло, ударна хвиля пошкодила міжкімнатні двері - від удару ті вдарилися об стіну, скляні вставки розбилися. Проте порівняно з тим, що окупанти зробили з місцевим кладовищем та прилеглими будинками, це мізер, переконана жінка. Вони з донькою фізичних травм не отримали, але досі перелякані.
«Коли нас почали обстрілювати ще й наступного дня, я думала, що тепер прилетить точно по нас. Чомусь була така думка, що тепер наша черга… І ми теж не встигли заховатися. Знову ховалися за диваном», — каже Валентина.
Очевидець обстрілів, Сергій, додає: наслідки після масового обстрілу відразу були серйозні: на вулицях чулися крики поранених і їх родичів, свідки почали бігти, щоб надати медичну допомогу. Коли місцеві оговталися після обстрілу, частина пішла допомагати сусідам забивати вікна. Однак пошкоджень було надто багато, без вікон опинилися кілька сотень олександрівців. Лише за кілька годин місцеві помітили, наскільки постраждало кладовище. Десятки могил опинилися назовні, хоча були закопані на значній глибині.
«Людей повикидало з могил, вирвало з землі з трунами, труни розбилися від ударів… На кладовищі лежали кістки на траві, розбомблені й пошматовані стели. Хрести теж познімало, якісь попадали, якісь, як і пам’ятники, розкололо. Люди, які жили ближче до кладовища, прийшли збирати кістки, але не знали, куди їх складати, тому деякі разом поклали. На одній купі лежали кілька пар рук, ніг… Тобто невідомо, що кому належить уже», — пригадує Сергій.
Відразу після прильоту люди намагалися прибрати територію кладовища, однак значно покращити її стан не вдалося: розколені гранітні пам’ятники у більшості лишилися лежати каменем, як і вирвані труни. Місцеві вирішили прийти наступного дня й поприбирати, проте людей, які цим займатимуться, обмаль — більшість уже виїхали на безпечнішу територію України.
«Це якась навіжена боротьба з мертвими. Війна з нашим корінням», — підсумовує Сергій.
Ситуація погіршується: окупанти тиснуть на Олександрівку, щоб закривати «діри» між своєю лінією оборони
Військовослужбовець 68 ОАеМБр на псевдо «Покемон» розповідає, що ситуація на цьому відтинку погіршується. Починаючи від атак окупантів по цивільних будинках та інфраструктурі й закінчуючи систематичними спробами протискати фронт. Тиск вдається зменшити ліквідацією просочених росіян, бронетехніку вони не використовують. Проте наскільки тривало ситуація буде стабільною — невідомо, оскільки зараз рф пробує заводити розрахунки безпілотних підрозділів у місто — до вже присутніх. «Розібрати» їх там буде ще важче через те, що вони засідають у підвалах будинків.
Просто зараз у Покровську окупанти намагаються виставити розрахунки БпЛА «Рубікона», зокрема навчальний центр для нових операторів. Точки та локації розміщення відомі, ураження відбуваються, тож темп навчань зривається, каже «Покемон». Зокрема, 5 липня 7-й корпус швидкого реагування ДШВ спільно з розвідкою 25-ї бригади вистежили та завдали авіаудару по базі «Рубікону». Її окупанти облаштували у зруйнованій багатоповерхівці в мікрорайоні «Лазурний» (у південній частині Покровська).
«Ворог використовував там Wi-Fi-мости, антени та навіть термінали Starlink для координації дронів, які полювали за нашою логістикою в бік Добропілля. Все це обладнання було знищене», — зауважують військовослужбовці.
Окрім «Рубікону», на Покровському напрямку діють регулярні підрозділи сухопутних військ рф: 2-га та 51-ша ЗВА, 15-та і 30-та окремі мотострілецькі бригади, залишки колишніх донецьких проксі-батальйонів на кшталт «П'ятнашки» та «Сомалі».
Через рельєф місцевості та ступінь руйнування приміських сіл (бої зараз ідуть у районах Гришиного, Сергіївки та Удачного) хлопцям доводиться буквально вгризатися в землю під постійним вогнем. Оборонні рубежі доводиться перебудовувати на ходу під щільними ударами КАБів.
«Потужні удари авіабомбами спрямовані на те, щоб цивільні не могли тут перебувати, а ЗСУ не мали за що чіплятися для облаштування вогневих позицій. Зруйновані десятки приватних будинків, адмінбудівлі та кладовище. Утримувати такі ділянки під градом КАБів неймовірно важко. Росіян, які намагаються заходити після авіаударів, відсікають артилерією та мінометами», — додають військовослужбовці.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!