ФОТО. «Донецьк зробив усе, щоб заявити про свою позицію»: річниця останнього мирного мітингу на Донбасі

12 років тому у вже контрольованому бойовиками Донецьку пройшов останній мирний мітинг жителів міста за єдину Україну. В той день понад 5 тисяч донеччан із державними прапорами та плакатами вийшли до міського Будинку дитячої творчості, щоб заявити про свою позицію щодо того, що відбувається у регіоні.

12 років тому у вже захопленому бойовиками Донецьку пройшов останній мирний мітинг / Фото: Sergey Vaganov

17 квітня 2014 року акція «Молитва за Єдину Україну» стала останнім мирним виступом городян проти російської агресії на Донбасі.

В місті вже стояли блокпости бойовиків, була захоплена будівля облдержадміністрації, розпочалися бойові дії за визволення захоплених Слов’янська та Краматорська, а проросійські тітушки вже нападали на людей, які висловлювали проукраїнську позицію.

Однак тисячі жителів не побоялися прийти на акцію — люди несли із собою прапори, національну символіку, саморобні плакати, багато хто прийшов у вишиванках.

Про той день пастор та відомий волонтер Сергій Косяк розповідав журналістам «Вчасно». За його словами, мітинг було організовано Патріотичним комітетом сил Донбасу.

«Ми розробляли заходи, щоб протистояти тому, і тому на той час у Донецьку вже два місяці тривав „Молитовний марафон“, на якому ми молилися за мир в Україні, я запропонував провести мітинг у форматі молитви, — розповідав Косяк. — Сама назва акції — „Молитва за Україну“, — вказувала на мирний характер заходу».

За словами Косяка, на мітингу в той день було дуже багато міліції — понад тисячу бійців у касках зі щитами не лише оточили місце проведення акції, а й стояли вздовж моста по річці Кальміус. Можливо, тому ця акція пройшла без провокацій з боку проросійських тітушок та бойовиків.

Фото: Sergey Vaganov

«Охорона була потужна, міліції було багато, — згадував Сергій Косяк. — Коли міліція хотіла працювати, вона справді працювала та охороняла. Тож акція пройшла мирно. Я провів молитву — сказав присутнім, що якщо Україна не встане навколішки перед Богом, вона стоятиме навколішки перед будь-ким. І прочитав „Отче наш“».

Пастор тоді говорив, що цей мітинг остаточно показав проукраїнську позицію донеччан, проте нічого не змінив, оскільки місто вже було остаточно захоплене бойовиками.

«Донецьк зробив усе, щоб заявити про свою позицію, — заявляв Сергій Косяк. — Люди вкотре підтвердили, що Донецьк це Україна, що Донецьк ніколи не був проросійським містом. Але тоді час мирних акцій вже просто закінчився, вирішувати проблему можна було лише силовим шляхом. Але Донецьк не мав лідера, такого як Ярош. І підтримки Києва на той момент також не було. Тому мітинг нічого вже не змінив».

Разом з цим журналістка та колишня співробітниця Донецької державної телерадіокомпанії Олександрина Кругленко згадувала, що через напади з боку проросійських активістів багато хто побоювався, що на мітингу будуть провокації. Однак люди все одно прийшли.

Фото: Sergey Vaganov

«Запам'яталася атмосфера мітингу, — розповідала Кругленко. — Вона була світла. Як у храмі. І обличчя у людей були такі самі. Було дуже багато молоді. І весь час стояв ком у горлі: ми підсвідомо розуміли, що далі буде не так. Далі справді було не так, і досі не так. Було, пригадується, багато медиків та поліції. Мабуть, чекали на провокації. Після вбивства Діми Чернявського вони цілком могли бути. Саме через це багато людей побоялося прийти на мітинг. Але я знаю, що у тих, хто тоді прийшов, це тепло досі у серці. Коли ми стали під величезний прапор, який розгорнули наприкінці мітингу, з’явилося відчуття захисту — справжнісіньке. І тепла. І спільноти людей. Вам кожен, хто там був, це підтвердить».

Олександрина Кругленко також згадує, що тоді учасники мітингу довго не хотіли розходитися, довго прощалися, а потім йшли містом з українськими прапорами на плечах.

«Все закінчилося добре, і коли всі розходилися, багато хлопців накинули на плечі прапори й так йшли, — розповідала Кругленко. — Сигналили машини, які супроводжували нашу маленьку колону — ми повністю зайняли тротуари мосту. Шкода було розходитися. На в'їзді на міст з боку готелю „Рамада“ з тролейбуса, що проїжджав повз, висунулося перекошене непоголене обличчя: „Бандерівці! Суки!“ — репетував і матюкався маргінального вигляду мужик. Його затиснуло дверима — водій натиснув кнопку».

Фото: Sergey Vaganov