Житлове питання для переселенців із Луганської області залишається одним із найскладніших. Десятки тисяч людей втратили свої домівки, але отримати компенсацію змогли лише одиниці. Шлях від повідомлення про зруйноване житло до реальної допомоги виглядає показово: майже 56 тисяч повідомлень про руйнування, 146 заяв на компенсацію і лише 44 житлові сертифікати.
Компенсація за зруйноване житло/ колаж, фото "Вчасно", скрин deepstatemap
Попри десятки тисяч зруйнованих квартир і будинків державний механізм відшкодування для більшості жителів Луганської області фактично залишається недоступним. Причина — майже повна окупація області та постійна близькість бойових дій, через що держава не може перевірити значну частину зруйнованого житла та завершити процедури компенсації.
Поки державний механізм компенсацій працює з великими обмеженнями, громади Луганщини намагаються шукати альтернативні способи забезпечити людей житлом — від будівництва нових житлових комплексів для переселенців до пільгових кредитних програм. Однак ці ініціативи не складаються в системну політику, тому тисячі мешканців області фактично залишаються сам на сам із проблемою втраченої домівки. Деталі ситуації у матеріалі «Вчасно».
На початку березня 2026 року начальник Луганської обласної військової адміністрації Олексій Харченко повідомив, що жителі області подали 55 919 інформаційних повідомлень про пошкодження або знищення нерухомого майна. Із них 38 284 стосуються повністю зруйнованого житла, ще 17 635 — пошкодженого.
Статистика інформповідомлень про зруйноване та пошкоджене майно від Луганської ОВА
Найбільше серед втраченого майна — квартир і приватних будинків. За офіційними даними, люди повідомили про руйнування понад 38 тисяч квартир і більш як 16 тисяч житлових будинків. Крім того, серед пошкоджених або знищених об'єктів є понад тисяча нежитлових приміщень, а також десятки дачних і садових будинків.
Навіть зараз, коли більша частина Луганської області залишається окупованою або перебуває під постійною загрозою бойових дій, люди продовжують фіксувати втрати. Лише протягом лютого 2026 року надійшло ще близько 400 нових повідомлень про зруйноване або пошкоджене житло.
Це означає, що навіть через два роки після початку повномасштабної війни список зруйнованих домівок продовжує зростати.
Втім значна частина заяв поки що залишається поза системою. За інформацією Луганської ОВА, 37 603 повідомлення вдалося прив’язати до об'єктів у державному Реєстрі пошкодженого та знищеного майна, що дозволяє продовжувати процедуру їх розгляду.
Водночас 13 028 повідомлень наразі не підлягають обробці. Причини можуть бути різні — від відсутності даних у державних реєстрах до неможливості підтвердити інформацію через бойові дії або окупацію територій.
Загалом до державного реєстру вже внесено 40 502 об'єкти нерухомості, пошкоджені або знищені внаслідок війни.
Варто розуміти, що інформаційне повідомлення про зруйноване житло — лише перший крок у процедурі компенсації. Воно фіксує факт руйнування та дозволяє внести об'єкт до державного реєстру пошкодженого та знищеного майна. Лише після цього власник може подати окрему заяву на отримання компенсації.
Попри десятки тисяч зафіксованих повідомлень про зруйноване житло кількість заяв на компенсацію залишається вкрай невеликою. За даними Луганської ОВА, станом на 01 березня 2026 року жителі прифронтових громад області подали лише 146 заяв на отримання компенсації за знищене житло.
Після подання заяви її розглядає спеціальна комісія, створена при органах місцевого самоврядування або військових адміністраціях. Комісія перевіряє інформацію про об'єкт нерухомості, встановлює ступінь його руйнування та ухвалює рішення щодо надання компенсації.
Статистика від Луганської ОВА щодо компенсації за зруйноване та пошкоджене майно
За результатами розгляду цих заяв сформовано лише 44 житлові сертифікати на загальну суму 55,2 млн грн. Частина звернень ще перебуває на етапі перевірки, а 14 заявникам уже відмовили у виплатах.
Таким чином шлях від повідомлення про зруйноване житло до реальної компенсації для мешканців Луганщини виглядає так: майже 56 тисяч повідомлень, 146 заяв на компенсацію і лише 44 житлові сертифікати.
На тлі десятків тисяч зруйнованих квартир і будинків ця цифра виглядає майже символічною.
Втім навіть ці цифри не відображають повною мірою масштабу проблеми. Формально українське законодавство гарантує громадянам право на компенсацію за житло, знищене або пошкоджене внаслідок війни. Однак для мешканців Луганської області цей механізм працює лише частково.
Головна причина — майже вся територія області окупована або перебуває в зоні активних бойових дій. Через це держава часто не має можливості перевірити інформацію про зруйноване житло, провести обстеження об'єктів і завершити процедуру компенсації.
Фактично програма може працювати лише там, де держава має доступ до території, державних реєстрів і може підтвердити дані про пошкоджене майно. У Луганській області йдеться лише про окремі населені пункти Кремінської, Лисичанської, Коломийчиської та Красноріченської громад.
Саме тому більшість мешканців Луганщини не можуть завершити процедуру компенсації — їхнє житло розташоване на тимчасово окупованій території, куди держава не має доступу для перевірки руйнувань.
Водночас держава намагається запускати додаткові інструменти підтримки. Наприклад, з грудня 2025 року запрацювала окрема версія програми «єВідновлення» для військових із тимчасово окупованих територій, які мають статус учасника бойових дій або інвалідність внаслідок війни. Для них передбачено житловий ваучер на суму до 2 млн грн.
Втім навіть із появою нових програм вирішення житлової проблеми для мешканців Луганщини залишається фрагментарним, адже більшість зруйнованого житла розташована саме на тимчасово окупованій території.
За словами голови Луганської ОВА Олексія Харченка, забезпечення переселенців житлом залишається одним із найгостріших соціальних викликів для області. Під час онлайн-наради з Прем'єр-міністром України Юлією Свириденко він заявив, що регіон наполягає на розширенні повноважень військових адміністрацій, щоб вони могли активніше вирішувати житлове питання луганчан у приймаючих громадах.
За даними Луганської ОВА, від початку повномасштабного вторгнення з області на підконтрольну Україні територію виїхала 205 161 людина. Серед них понад 108 тисяч осіб працездатного віку, більш як 41 тисяча дітей, майже 10 тисяч людей з інвалідністю та 39 тисяч пенсіонерів.
Для більшості з цих людей питання житла залишається відкритим. Забезпечення житлом такої кількості переселенців потребує системного рішення на державному рівні або значної підтримки міжнародних партнерів.
Навіть запущені регіональні програми поки що не здатні повністю покрити потребу. Показовим прикладом стала програма компенсації за житловими кредитами, яку Луганська ОВА запровадила у 2025 році для звільнених з полону та переселенців із територій, окупованих ще у 2014 році. Лише за перший тиждень прийому документів кількість заяв утричі перевищила обсяг коштів, передбачених на фінансування програми.
Саме тому Луганська область пропонує змінити законодавство і надати військовим адміністраціям тимчасово окупованих громад більше повноважень у вирішенні житлового питання. Зокрема, йдеться про можливість самостійно формувати житлові фонди для переселенців — купувати або отримувати житло на території приймаючих громад і визначати порядок його розподілу серед внутрішньо переміщених осіб.
Поки державний механізм компенсацій для мешканців Луганщини працює з великими обмеженнями, місцеві громади змушені шукати альтернативні способи вирішення житлової проблеми. У релокації вони фактично формують своєрідний «розсіяний житловий фонд» у різних регіонах України — від гуртожитків і шелтерів до модульних містечок та соціального житла.
Один із таких нещодавніх прикладів — ініціатива Рубіжанської громади на Закарпатті. У селі Батрадь триває добудова житлового комплексу для внутрішньо переміщених осіб, розрахованого на 144 мешканців. Проєкт передбачає зведення двох двоповерхових будинків на 32 квартири, де зможуть проживати родини з Луганщини, які втратили житло через війну.
Зображення фасаду будівлі для ВПО Рубіжного у с. Батрадь/ Сторінка у facebook Мирослава Білецького — очільника Закарпатської ОДА
Паралельно громади намагаються використовувати й інші можливості. Наприкінці 2025 року Сєвєродонецька міська військова адміністрація придбала на Закарпатті рекреаційний комплекс «Лісова дача» вартістю понад 15 млн грн. Його планують використовувати як багатофункціональний простір — для реабілітації військових, оздоровлення дітей та підтримки внутрішньо переміщених мешканців громади.
Фото комплексу «Лісова дача» на Закарпатті/ Сторінка начальника Луганської ОДА Олексія Харченка у соціальній мережі facebook
Ще одним напрямом стають довгострокові рішення — пільгові кредитні та іпотечні програми для переселенців. У межах державної програми «Житло для ВПО» частину вартості житла компенсує держава. Залежно від категорії учасників компенсація може становити 50%, 75% або навіть 99,5% вартості житла. За цією програмою 176 родин із Луганщини вже змогли придбати власні квартири.
Попри появу таких ініціатив житлове питання для переселенців із Луганської області залишається одним із найскладніших. Десятки тисяч людей втратили свої домівки, але отримати компенсацію змогли лише одиниці. Шлях від повідомлення про зруйноване житло до реальної допомоги виглядає показово: майже 56 тисяч повідомлень про руйнування, 146 заяв на компенсацію і лише 44 житлові сертифікати.
На цьому тлі навіть сотні родин, які змогли отримати житло через різні програми, поки що не змінюють загальної картини.
Поки більшість території Луганської області залишається окупованою, державний механізм компенсацій фактично не може охопити значну частину постраждалих. Тож тисячі мешканців регіону змушені шукати нове житло самостійно — у різних містах і громадах України.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!