«Ворог намагається реалізувати план глибокого охоплення українського «антивклинення»: як протікають бойові дії на Добропільському напрямку

Армія рф не зупиняється атакувати в районі Добропілля. Однак на цьому відтинку успіхи має не тільки ворог, а й Сили оборони, які проникають в тактичний тил ворога.

Армія рф не зупиняється атакувати в районі Добропілля/ Ілюстративне фото Reuters

На Добропільському напрямку Силам оборони зі складу 7-го корпусу Десантно-штурмових військ вдалося зупинити ворожі «накати» в районі Балагана, а також по рубежу Промінь — Козацьке.

Ба більше, ЗСУ останні три доби активно «зачищали» невеликі піхотні групи противника, які проникли на південно-східну та східну околиці Мирнограда, про це у своєму аналізі повідомляє військовий оглядач Костянтин Машовець.

«Простіше кажучи, добивали тих, хто „вижив“, і тих, хто „встиг забігти“ у місто, як з боку Новоекономічного, так і з боку Гродівки. Крім того, найімовірніше, підрозділам цих же бригад вдалося відтіснити противника з північних околиць Мирнограда і навіть просунутися до 1 км на північний схід від нього». — пише Машовець.

Своєю чергою, підрозділи ворога, що діють на цих напрямках, здійснили кілька спроб «зачепитися» за Мирноград. За словами Машовця, противник прагне повністю зайняти район на південь від річки Сінна для подальшого «штурму» Мирнограда з південного сходу.

«Поки що особливих успіхів у цій справі він не досяг, хоча деякі його групи по 2−3 штурмові „тіла“ продовжують ховатися в посадках на схід від Балагана та Козацького і навіть зрідка стріляють по українських групах, які переміщуються в цьому районі», — пише оглядач.

Тим часом на напрямку «головного удару» 51-ї ЗВА Сухецьке-Родинське та Федорівка-Червоний Лиман, очевидно, що у російського командування теж виникли певні труднощі.

«Окремі невеликі піхотні групи противника, які намагаються утриматися на східних околицях Родинського та Червоного Лиману, судячи з усього, зазнають значних труднощів із постачанням предметів матеріально-технічного забезпечення, — повідомляє Машовець. — Збройним силам України вдалося дуже ускладнити їх забезпечення всім необхідним „для життя та бою“, оскільки рух противника у його безпосередньому тилу на цьому напрямку зведений до мінімуму».

Противник активно використовуючи на цьому напрямку тактику «інфільтрації» та проникнення невеликими піхотними групами, став своєрідним заручником. Адже ЗСУ також отримали можливість проникнення не лише у так звану сіру зону, а й безпосередньо у бойові порядки передових підрозділів противника.

«Як наслідок, його невеликі піхотні групи в деяких місцях стали досить часто і раптово стикатися з українськими відповідними групами, ще до свого розгортання або при переході на посилення і поповнення своїх штурмових груп безпосередньо на ЛБЗ, — пише Машовець. — Наприклад, кілька днів тому ворожа піхотна група, що просувалась в район Сухецького, раптово натрапила на українську групу, яка ще раніше зайняла позицію на перетині двох лісових смуг, на схід від села. В результаті до Сухецького група противника не добралася, зазнала втрат і була змушена відступити в ліс на північний схід від села. Їхні „товариші“, які займали позиції на захід від поля бою, відповідно, не отримали підкріплень і припасів. Таким чином, завдання цього ворожого підрозділу не було виконано».

Для розуміння оглядач пояснює, що з формальної точки зору окремі штурмові групи противника присутні в самому Сухецькому, у лісосмугах уздовж залізниці на північ від Родинського і на північно-східних околицях. Тобто бій відбувався в безпосередньому тактичному тилу противника.

«Іншими словами, у бойових порядках передових підрозділів нібито наступаючого противника також виявились лакуни та неконтрольовані проміжки, через які, власне ЗСУ, що обороняються, й змогли „проникнути“ в тил противника, — пише Машовець. — У контексті загального „масштабування“ такої методики оборони українськими військами головна проблема полягає в тому, що у ЗСУ на цей момент просто не вистачає підготовлених кадрів для такого роду раптових і коротких контратак. Але це тільки поки що».

Що стосується самого так званого «Добропільського вклинення», то на цей момент ворог намагається скоріше закріпитися, а не активно атакувати і штурмувати.

«Накопичення особового складу противника відзначається лише в районі Золотого Колодязя та на південь від Кучерового Яру, у двох лісосмугах, — повідомляє оглядач. — Крім того, противник досить активно веде повітряну розвідку тактичної зони у напрямку Дорожнє - Білицьке, район Вільне, Нове Шахове».

Разом з цим у напрямку самого Шахового спостерігаються спроби противника підійти до села із західного боку, одночасно з атакуючими діями з боку Полтавки. Там противник намагається обійти село з півночі і його нещодавня спроба такого роду була відбита ЗСУ.

«У цьому сенсі, за винятком, м’яко кажучи, не зовсім вдалих спроб противника захопити Володимирівку і Шахове, варто звернути увагу на посилений тиск морських піхотинців противника і з боку Полтавки не тільки на захід, у бік Володимирівки, а й на північ, в напрямку Новопавлівки, уздовж східного берега каскаду невеликих водойм, — пише Машовець. — Судячи з усього, вороже командування після невдачі під Володимирівкою та Шаховим намагається реалізувати план глибокого охоплення зі сходу всього українського „антивклинення“, здійсненого у напрямку Володимирівка — Новоторецьке. І, до речі, в такому випадку противник має, нехай і невеликий, але тактичний успіх».

За словами Машовця, суть такого рішення командування ворога полягає в тому, щоб зв’язати частину сил підрозділів ЗСУ, що діють в районі Шахового та Володимирівки, одночасно іншою частиною сил, з рубежу Полтавка — Русин Яр. А далі прорватися на північ, до Новопавлівки, де перерізати дорогу, що веде через Шахове та Софіївку до Дружківки.

«Що стосується всієї оперативної обстановки на Добропільському напрямку, то я б приділяв цим спробам противника найсерйознішу увагу, адже, у разі їх успішної реалізації, загроза „прориву в Добропілля“ виглядатиме просто квіточками, — пише Машовець. — В такому випадку, противник, по суті, зможе охопити весь район оборони ЗСУ Дружківка — Костянтинівка із заходу та південного заходу. Зрештою, спочатку російські морпіхи були заведені сюди їхнім командуванням не для того, щоб „заносити фланги“ 51-ї ЗВА, а саме для прориву до Костянтинівки».

Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!

2025 © Інформаційне агентство «Вчасно» — новини Донбасу.
2025 © ГО "Медіа-Погляд".
Ідентифікатор медіа R40-05538

Права на всі матеріали належать ГО "Медіа-Погляд" (якщо не вказано інше) та охороняються Законом України «Про авторське право і суміжні права». Усі текстові матеріали поширюються відповідно до ліцензії CC BY-NC-ND 4.0.

Сайт створено за підтримки DW Akademie

Розроблено iDev