Танк і М113 підійшли впритул до росіян під прикриттям артилерії: невідомі деталі операції «Вівальді» на Лиманському напрямку

Фактично операція «Вівальді» дозволяє впроваджувати додаткові маневри для оборони Слов’янсько-Краматорської агломерації. Однак росіяни, після просочення інформації, вже почали перекидати резерви для посилення своїх позицій на Лиманському напрямку.

Операція «Вівальді» на Лиманському напрямку складається з чотирьох етапів, перший із яких закінчився відбиттям сіл поблизу Святогірська. Сили оборони зачистили від росіян близько 75 км² та деокупувати 10 км у районах Новоселівки, Олександрівки, Ярової, Корового Яру та Середнього.

Підготовка до наступальних дій операції «Вівальді» тривала довго через великі та густі Святогірські ліси. Окупанти просочувалися в них регулярно. Кількість «ходаків» була невеликою, однак ті, кому вдавалося пройти вглиб, ховалися у насадженнях. Через них намагалися дійти до Корового Яру, хоча й безрезультатно: це панівна висота в районі, розташована далеко від лісів. Посадки там є, але не вічнозелені. Однак через ці спроби не можна було говорити про контроль території.

«Ключову роль зіграв ефект несподіванки та абсолютна тиша щодо наступальних дій, створення ілюзії для дезінформації противника, який розповідав про свої „величезні успіхи“. Зокрема, коли путін заявляв про присутність російських військ в Осколі та захоплення Святогірська, який насправді є глибоким тилом українських сил», — розповідає «Вчасно» Василь Денисюк, речник 66 ОМБр ім. князя Мстислава Хороброго.

Тактика росіян до «Вівальді»: закріпитися не могли, тому просто шукали розрахунки БпЛА чи нори

Населені пункти, які намагалися захопити росіяни, створювали додатковий тиск на Лиманський виступ і розширювали можливості російських операторів БпЛА. Однак уже під час операції зі звільнення села Середнього росіяни почали тонути у власній брехні. Нагору доповідали, що російська армія впевнено тримає позиції та просувається. Навіть російські командири на місцях — командири рот і взводів — не розуміли, що відбувається, бо внаслідок раптового удару втратили зв’язок зі своєю піхотою в населеному пункті.

«Туди продовжували здійснювати логістику, заходили російські „мули“, які намагалися занести радіостанції, джерела живлення, боєкомплект і провізію. Через це нерозуміння реальної картини втрати окупантів лише зростали», — пояснює військовий.

У населених пунктах Ярова, Новоселівка та Коровій Яр росіяни діяли за тактикою «дійти, куди зможеш». Їхні групи просто відправляли з завданням пройти якнайглибше в наш тил, максимально уникаючи контакту з Силами оборони, або виходити на позиції операторів БпЛА чи вогневих засобів.

Блакитним позначені звільнені території на Лиманському напрямку.

Скриншот із мапи війни «Deep State»

Закріпитися там окупанти не змогли, оскільки не мали сталого контролю. Пройшовши кілька кілометрів у наш тил, вони втрачали зв’язок зі своїм командуванням, яке не могло забезпечити ні логістику, ні зв’язок.

«Інша ситуація була з населеним пунктом Середнє, який на початку операції перебував під російським контролем, оскільки прилягає до річки Нітріус, за якою стоять російські війська. Їм було значно простіше закріпитися там, здійснювати логістику й забезпечувати мінімальний зв’язок до моменту початку операції «Вівальді», — каже Василь Денисюк.

Спецпідготовки до операції «Вівальді» не було: хто брав участь у звільненні Лиманщини від окупантів?

Орієнтовної кількості військовослужбовців, задіяних в операції, у Силах оборони не називають. Однак Василь Денисюк каже, що новобранців готували під конкретні операції та завдання, з розумінням, що на них чекає. Проте спецпідготовки, відмінної від загальної, не було.

«Ми механізована бригада, у нас немає окремих спеціалізованих штурмових підрозділів. Та сама піхота, яка раніше брала участь в оборонних діях, зараз працює над вибиттям інфільтрованого противника та зачисткою Середнього. Це важка робота, психологічно складно перебороти себе. Але коли операція завершується успішно й ти розумієш свій внесок у звільнення української землі, це морально легше, ніж тривалий час сидіти на позиції під постійними штурмами», — каже військовослужбовець.

Фото: Третій армійський корпус

Фото: Третій армійський корпус

Під час зачистки Середнього втрати 66 ОМБр — це один військовослужбовець із легким осколковим пораненням через уламки. Його успішно евакуювали, надали медичну допомогу, і він уже повернувся до виконання бойових завдань.

У наступі брали участь не лише піхотинці, а й техніка: бронетранспортери й танк. Зокрема, у населеному пункті Середнє 66-та бригада діяла у складі бронегрупи: бронетранспортерів М113 1-го та 2-го механізованих батальйонів. А за вогневої підтримки танкового батальйону на Т-72 військові змогли впритул наблизитися до населеного пункту, коли противник цього не очікував.

«Попередньо наша артилерія вибила ворожі вогневі та розвідувальні засоби й відпрацювала по позиціях операторів БпЛА, щоб вони не могли вести розвідку та завдавати ударів по нашому особовому складу та бронегрупі. Це дозволило підійти під сам населений пункт, успішно висадити десант, і поки танк та навідники М113 здійснювали вогневу підтримку, піхота зайшла в село й розпочала зачистку», — пояснює Василь Денисюк.

«Вівальді» може змусити окупантів штурмувати Краматорсько-Слов'янську агломерацію «в лоб»

Тепер, коли стало очевидно, що росіянам не вдалося дійти до Святогірська й вийти на рубіж річок Сіверський Донець та Оскіл на північ від Лимана, ситуація сприяє просуванню СОУ. Фактично операція «Вівальді» дозволяє впроваджувати додаткові маневри для оборони Слов’янсько-Краматорської агломерації, оскільки окупанти розглядають Лиманський напрямок як один із плацдармів для атаки на агломерацію.

«Тривалий час нам вдавалося тримати наступальні дії в таємниці та вводити противника в оману. Але через дії деяких закордонних „добродіїв“, які вирішили, що мають право першими озвучувати просування, противник дізнався про операцію. Зараз він намагається перелаштовуватися, перекидати додаткові ресурси, артилерію та ударні БпЛА, щоб нівелювати наші результати. Утім, це лише дає більше цілей для наших операторів», — зауважує речник 66 ОМБр.

Слід зауважити, що в ефірі телемарафону командир 3 АК, бригадний генерал Андрій Білецький повідомив про фактичний розгром «північної клішні» окупаційних військ, яка мала охопити українські міста на підконтрольній Донеччині. Інфільтрація однієї з них, неподалік Добропілля, була зупинена ще торік. Північна ж клішня фактично розгромлена і знищена.

«У росіян був задум на Донецькому напрямку — це охоплення так званих міст-фортець з півночі й півдня. З півдня це було охоплення через Добропілля, а з півночі — через виступ, який зараз зрізається, на місто Святогірськ і далі до Барвінкового. Там ці клішні російської армії — добропільська з півдня і святогірська з півночі — повинні були замкнутися», — додав Білецький.

Вдалі штурмові дії супроводжувалися тим, що українські дрони спочатку ізолювали російську логістику на глибині до 50 кілометрів, а потім розширили зону ударів до 120 кілометрів від лінії фронту. Під ударом опинилися склади пального і боєприпасів, транспорт, вузли зв’язку й командні пункти. Повідомлялося навіть про припинення роботи трубопроводу, яким пальне постачалося з росії на окуповану Луганщину.

Тепер, за словами Білецького, критично важливо продовжувати паралізувати логістику й тили окупантів, не даючи їм можливості відновити наступ.

«Тоді їм доведеться штурмувати Слов’янсько-Краматорську і Дружківсько-Костянтинівську агломерацію в лоб. А так штурмувати ці міста значно болісніше і затратніше діло, ніж пробувати їх охопити й фактично взяти без бою», — пояснює командир 3 АК.

Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!

2026 © Інформаційне агентство «Вчасно» — новини Донбасу.
2026 © ГО "Медіа-Погляд".
Ідентифікатор медіа R40-05538

Права на всі матеріали належать ГО "Медіа-Погляд" (якщо не вказано інше) та охороняються Законом України «Про авторське право і суміжні права». Усі текстові матеріали поширюються відповідно до ліцензії CC BY-NC-ND 4.0.

Сайт створено за підтримки DW Akademie

Розроблено iDev