Російські війська активізували наступальні дії на Добропільському напрямку, намагаючись просунутися до міста з півдня та південного сходу. Нині противник діє малими штурмовими групами одразу на кількох ділянках, однак поки не зміг створити умови для масованого просування до Добропілля.
Росіяни намагаються створити плацдарм для штурму Добропілля/ Ілюстративне фото АР
Росіяни проводять наступальні дії силами 2-ї та 51-ї загальновійськових армій угруповання військ «Центр», аби вийти основними силами на ближні підступи до міста Добропілля з півдня та південного сходу. Про це у своєму аналізі повідомляє військовий оглядач Костянтин Машовець.
За його словами, поточна ситуація на цьому напрямку характеризується досить інтенсивними «інфільтраційними» діями передових частин і підрозділів противника в тактичній зоні. Російські війська діють силами штурмових груп одночасно на кількох ділянках. Крім того, поступово зростає кількість таких груп проникнення, а також кількість штурмової піхоти противника, яка бере в них участь.
«У напрямку Софіївка — Приют і Торецьке — Новомиколаївка противник намагається просунутися на північ та північний схід силами своїх малих піхотних груп і закріпитися як у самій Новомиколаївці, так і на південь від неї, а також у районі Павлівка — Приют — Торське — Новопавлівка. Поки що — не надто успішно для себе», — зазначає Машовець.
За його словами, у більшості випадків ці групи вчасно виявляють на етапі їхнього просування до цих районів і знищують. Однак окремим російським піхотинцям із їхнього складу іноді вдається вижити. Згодом їх виявляють на південь від Новомиколаївки та на протилежному, східному, березі Казенного Торця — переважно між Приютом і Новопавлівкою.
«Крім того, очевидно, що в районах, де ці групи, ймовірно, накопичуються (район Софіївки, Торецької та Шахової), українські підрозділи БпЛА працюють досить активно й успішно, фактично „мінімізуючи“ розмір і кількість цих груп ще на етапі їхнього формування та накопичення», — додає Машовець.
Також південніше Кучерового Яру, у районі кар'єрів, фіксується активність російських штурмових груп, які намагаються просуватися в напрямку Кучерового Яру та далі до Золотого Колодязя. Наразі противник не має суттєвого успіху на цьому напрямку.
«Противник також демонструє високу активність у напрямках Вільне — Ганнівка та Дорожнє — Новий Донбас, намагаючись „зачепитися“ за східні околиці самого міста Добропілля своїми штурмовими групами. Основними „осями“ дій його штурмових груп у цих напрямках стали залізниця, що веде від Дорожнього на Добропілля, і річка Бик, вздовж якої невеликі піхотні групи противника намагаються проникнути у Ганнівку», — повідомляє оглядач.
За словами Машовця, поки що противник не зміг досягти зазначених цілей. Однак невеликі «залишки» російських штурмових груп — по 2−3 піхотинці — час від часу доходять до Ганнівки та великого терикону на північно-східних околицях Добропілля, де їх швидко виявляють і знищують.
«У цьому сенсі, очевидно, дії противника суттєво ускладнені тим, що він ще не може надійно та стабільно закріпитися в селах Вільне та Новий Донбас значними силами й використати їх як своєрідний „трамплін“ для більш масованого просування на Добропілля зі сходу, — пояснює Машовець. — Тому його штурмові групи здебільшого змушені „стартувати“ в напрямку Добропілля ще з Дорожнього та Нового Шахового і долати досить значні, як для піхоти, відстані — понад 8−9 км — до східних околиць міста. Це, у свою чергу, різко підвищує ймовірність своєчасного виявлення таких ворожих груп українськими БпЛА ще під час їхнього переміщення по „маршрутах“ проникнення й, відповідно, завдання по них вогневого ураження».
Також противник намагається просунутися в напрямку Білецьке — Чернігівка, хоча бої досі тривають у самому Білецькому, і противник не повністю його контролює.
Як зазначає Машовець, російське командування готується посилити свою активність на цьому напрямку. Принаймні в районі села Затишок фіксується досить значне накопичення російської штурмової піхоти та легких засобів її моторизації.
«Крім того, російські підрозділи постійно намагаються закріпитися на території шахти „Чернігівська“, а також проникнути в село Водянське з північного сходу та півдня, обходячи позиції ЗСУ в Білецькому з півдня і півночі. Поки що у цьому сенсі варто відзначити лише фіксацію російської невеликої піхотної групи (до 6 „тіл“) на південній околиці села Світле. Інші спроби, ймовірно, були невдалими», — зазначає оглядач.
На південь від міста Добропілля, у напрямках Новоолександрівка — Матяшево та Василівка — Добропілля (село), противник також досить активний, але переважно діє силами своїх малих піхотних груп.
Українські війська продовжують утримувати низку позицій на північ від Новоолександрівки та Василівки. Однак тактичне командування противника знайшло більш-менш безпечні маршрути для просування своїх малих піхотних груп у цих напрямках, оскільки українські підрозділи змушені регулярно проводити активні пошуково-рейдові дії в районі сіл Матяшево, Добропілля, Новогришине, а також у деяких лісосмугах на захід від міста Добропілля.
Командування російських 2-ї та 51-ї ЗВА свідомо зосереджує свої основні зусилля на південь і південний схід від міста Добропілля. Очевидно, їхньою головною метою є не сам по собі прорив на ближні підступи до Добропілля, а захоплення та контроль принаймні одного з районів, розташованих безпосередньо біля цього міста, аби мати змогу зібрати там свою штурмову піхоту для подальшого його штурму.
«У цьому сенсі стає зрозуміло, що окремі „забіги“ російських малих піхотних груп на околицях Добропілля, навіть якщо їхня чисельність зросла, не вирішують цієї проблеми. Оскільки вони не можуть стабільно та впевнено контролювати впродовж більш-менш тривалого часу ділянку місцевості, навіть якщо їм вдалося на ній сховатися і закріпитися», — додає Машовець.
Для цього необхідно, щоб основні сили передових частин і підрозділів противника вийшли у ці райони й мали можливість укриття та накопичення штурмової піхоти там. Поки що українське командування, що діє на Добропільському напрямку, досить успішно цьому запобігає. Хоча в цьому контексті воно й має дуже значний «головний біль» від постійних спроб «проникнення» численних російських штурмових груп.
«На мою думку, найбільш перспективним у цьому плані районом для російських військ є район Добропілля (село) — Чернігівка — Водянське — Матяшево. Думаю, саме тому наразі командування російського УВ „Центр“ зосереджує свої основні зусилля саме на стику 2-ї та 51-ї ЗВА, намагаючись прорватися туди, — зазначає Машовець. — Однак для досягнення цієї мети противнику явно потрібно буде виконати щонайменше ще два тактичні завдання — повністю витіснити українські війська з Білецького та просунутися з рубежу Василівка — Новоолександрівка основними силами передових частин і підрозділів у північному напрямку щонайменше ще на 4−5 км».
За словами оглядача, як «запасний» варіант для вирішення цієї проблеми російське командування, ймовірно, розглядає напрямки Вільне — Ганнівка та Дорожнє — Новий Донбас, тобто прорив у бік Добропілля зі сходу, у смузі своєї 51-ї ЗВА.
«І загалом я вважаю обидва ці варіанти еквівалентними за рівнем їхньої ймовірності. Особливо враховуючи, що русло річки Бик (а також район так званих „Ганнівських дач“) і залізниця з Дорожнього в напрямку Нового Донбасу та Добропілля є досить зручними для поступового нарощування противником своїх зусиль», — підсумував оглядач.
Нагадаємо, Інститут вивчення війни повідомляв, що росія перекидає бронетехніку та підрозділи безпілотників на Добропільський напрямок, готуючись до можливого масштабного механізованого штурму восени.
Окупанти прагнуть прорватися до Добропілля та створити умови для оточення поясу фортець Краматорськ — Слов’янськ із півдня.
Для підтримки можливих атак, за даними ISW, на цей напрямок уже перекинули близько 1200 екіпажів дронів.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!