Анна Дудченко

На Донеччині розпочали роботу над створенням електронного календаря «Донеччина українська», до якого увійдуть історичні події та постаті регіону. Ініціатори проєкту переконані: в умовах війни збереження історичної пам’яті є не менш важливим, ніж захист території, адже знання власної культури руйнує нав’язані росією міфи про неукраїнську Донеччину.

16-річний Степан Чубенко став одним із символів українського спротиву на Донеччині. Юнак не приховував своїх патріотичних переконань та не зрікся проукраїнської позиції навіть у полоні бойовиків, які його викрали, катували, а потім розстріляли. Минуло 12 років, але його історія й досі залишається прикладом мужності та незламності.

Національний природний парк «Святі Гори», який донедавна був одним із найцінніших природних куточків Донеччини, сьогодні щодня потерпає від війни. Російська агресія вже знищила третину лісів, змусила диких тварин покинути свої оселища. Відновлення екосистем може тривати десятки років, але частина природних комплексів, ймовірно, вже ніколи не повернеться до довоєнного стану.

У Костянтинівці тривають бої: росіяни намагаються просунутися вглиб міста, перекидають резерви та посилюють наступ. Найближчі тижні можуть стати вирішальними для оборони Костянтинівки, яка має для кремля важливе значення не лише у військовому, а й у політичному плані.

Російські війська тиснуть на Лиманському, Краматорському та Слов’янському напрямках, накопичують резерви, контролюють панівні висоти в районі Рай-Олександрівки, аби просунутися й створити передумови для наступу на Слов’янсько-Краматорську агломерацію.

Мирноград офіційно не визнаний окупованим, адже на окремих територіях громади українські військові продовжують чинити опір. Водночас місцева влада вже не має достовірної інформації про кількість людей, які залишаються в місті, а 90% його інфраструктури знищено або пошкоджено внаслідок російських обстрілів.

Святогірськ й прилеглі території перебувають під обстрілом ворога. Росіяни вже пошкодили й знищили сотні домівок людей й об'єктів інфраструктури, завдяки якій повноцінно функціонувала громада.

Святогірська громада щодня перебуває під російськими ударами. Ворог цілеспрямовано випалює житлові будинки, а людей закликають виїжджати через небезпеку, яка лише посилюється.

Попри заяви кремля, Костянтинівка залишається під контролем Сил оборони України. У місті тривають запеклі бої, російські ДРГ намагаються проникати між українськими позиціями, однак стійкого контролю над населеним пунктом окупанти не мають. Водночас ситуація залишається вкрай складною через постійні авіаудари та наступ з кількох напрямків.

Для багатьох Донеччина сьогодні асоціюється лише з війною, окупацією та руйнуваннями. Але до 2014 року це був вільний регіон із власною культурою, традиціями, родинними історіями та людьми, які будували там своє життя. Саме таким його пам’ятає Катерина Завада — журналістка, уродженка Луганщини, яка виросла на межі з росією, навчалася й працювала на Донеччині, а після початку війни вимушено залишила свій дім.

Російські війська посилюють обстріли Слов’янська, який залишається одним із найбільших прифронтових міст Донеччини. У громаді зростають темпи евакуації та діє обов’язковий виїзд сімей із дітьми з окремих районів. Попри щоденні удари, у місті досі живуть понад 41 тисяча людей, а деякі мешканці навіть після евакуації повертаються додому.

Ситуація на Костянтинівському напрямку залишається важкою. Однак Сили оборони продовжують утримувати позиції й стримувати атаки російської армії.