Дослідники припускають, що у наступному році росія, ймовірно, зосередиться на захопленні «фортифікаційного поясу» України та може спробувати його оточити. Останні інфільтрації та незначні просування в районах Лимана й Сіверська демонструють, що російські війська намагаються створити умови для наступу на Слов’янськ — найпівнічніше місто цього поясу — а також, можливо, на Краматорськ.
Росіяни просуваються на фронті, але дуже повільно/ Ілюстративне фото
Росіяни системно пропагують, що невдовзі захоплять весь Донбас. Та попри запеклі бої на фронті ЗСУ стримують ворога, який вже зокрема понад півтора року намагається активно окупувати Покровськ.
Про те на що справді здатні російські війська до кінця цього року, що можуть планувати на 2026-й і чи демонструє Кремль готовність до миру та переговорів — пояснюють дослідниці з питань Росії Інституту вивчення війни (ISW) Джесіка Собєскі та Дженні Олмстед в інтерв'ю РБК-Україна.
«Росія, ймовірно, зможе завершити свою 22-місячну кампанію із захоплення Покровська та закриття Мирноградського „котла“ до кінця року. Також Росія, найімовірніше, використає решту тижнів 2025 року для створення умов, які дозволять, спираючись на нинішні просування в Донецькій і Запорізькій областях, підготуватися до позиційних боїв за Костянтинівку і Гуляйполе у 2026 році», — зазначають аналітики.
Відомо, що російські війська активізували зусилля не лише щодо захоплення Покровська, а й щодо закриття Покровсько-Мирноградського «котла» в середині жовтня — на початку листопада 2025 року. У цей період рф вже витратила величезну кількість живої сили та ресурсів на спроби закрити цей «котел», чого їй досі не вдалося. Значні людські й матеріальні ресурси та час були зосереджені саме на цій ділянці, що не дозволяє рф перекидати сили для підтримки наступу на інших напрямках, зокрема в районах Гуляйполя та Костянтинівки.
«Остаточне захоплення Покровська, можливо — до кінця 2025 року, могло б стати операційно значущим здобутком, якби російські війська ще до липня 2025 року не позбавили Україну можливості використовувати Покровськ як важливий логістичний хаб. Тож фінальне захоплення міста стане тактичною пірровою перемогою, — додають дослідниці. — Російські війська також, імовірно, створюватимуть умови для подальших операцій у Костянтинівці — одному з укріплених пунктів так званого „фортифікаційного поясу“ України. Цей пояс є основною оборонною лінією, що складається з чотирьох великих міст і кількох містечок та селищ, які тягнуться з півночі на південь уздовж траси Н-20 Костянтинівка-Слов'янськ. Росія безуспішно намагається захопити цей пояс із 2014 року».
Разом з цим аналітики додають, що наприкінці вересня 2025 року російські війська почали проникнення в Костянтинівку — найпівденніше місто «фортифікаційного поясу». Вони застосовують нову наступальну тактику, намагаючись обходити українські опорні пункти та проводити інфільтраційні операції, поступово накопичуючи особовий склад за лініями української оборони й переходячи до штурмів.
Цю тактику дедалі частіше використовують замість традиційних лобових атак, які російські війська неодноразово провалювали, зокрема під час перших спроб захоплення Покровська у березні 2024 року.
«Хоча росіянам вдалося досягти незначних просувань і обмеженого проникнення в східні райони Костянтинівки, спроба захопити одне з найбільш укріплених міст „поясу“ потребуватиме значних ресурсів, — додають в ISW. — Російські війська навряд чи зможуть захопити всю Донецьку область і „фортифікаційний пояс“ раніше ніж у 2027−2028 роках, за умови продовження міжнародної підтримки України».
Втрата Покровська й ризики для України
Як пояснюють дослідниці ISW, втрата Покровська не призведе до негайного обвалу української оборони в Донецькій області. Російські війська навряд чи зможуть здійснити оперативний прорив одразу після падіння міста через позиційний характер війни, а також завдяки наявності в України потужних польових укріплень і складного рельєфу, що ускладнює просування на захід від Покровська.
«Водночас падіння Покровська вивільнить значні російські бойові ресурси. Після цього рф зможе перекинути підрозділи щонайменше двох загальновійськових армій, які нині воюють у цьому районі, на інші ділянки фронту. Йдеться про 51-шу ЗВА та 2-гу ЗВА», — зазначають дослідниці.
Наразі 2-га ЗВА діє всередині Покровсько-Мирноградського «котла», а 51-ша ЗВА розпорошує зусилля між спробами закрити «котел» з півночі та розширенням наступу на північ і північний захід від Покровська в напрямку Добропілля. Бої за Покровськ скували значні російські сили, а спроби 51-ї ЗВА захопити місто обмежили її можливості просуватися до Добропілля.
Що заважає ЗСУ зупинити наступ рф?
Як зазначили дослідниці ISW, росія розробила нову наступальну модель, спрямовану на здобуття територіальних успіхів у два етапи. Перший етап — це позбавлення України логістики шляхом ураження наземних шляхів сполучення на оперативній глибині. Російські кампанії з оперативного перехоплення комунікацій за допомогою дронів ускладнили роботу української оборони, обмеживши постачання в ближньому та середньому тилу.
Другий етап — штурм українських позицій після тривалої підготовки поля бою та виснаження української логістики протягом місяців. Україна поки що не виробила ефективних засобів протидії такій оперативній повітряній блокаді дронами і потребує розширення можливостей з виявлення та перехоплення БпЛА для захисту логістики.
«Українські війська також стикаються з дедалі гострішою нестачею особового складу й техніки, що дозволяє росіянам використовувати прогалини в обороні. Дефіцит артилерії та інших традиційних систем обмежує можливості ЗСУ діяти в несприятливих погодних умовах, коли дрони менш ефективні, — додають в ISW. — Водночас Україна почала частково відтворювати російські підходи до повітряного блокування поля бою в ближньому тилу рф, зокрема на Покровському напрямку. Розширення цих можливостей може суттєво обмежити здатність рф наступати, позбавляючи її можливості накопичувати та забезпечувати війська в тилу. Україна має системи для ураження таких цілей та збільшує кількість таких ударів, але потребує підтримки для масштабування виробництва засобів середньої дальності».
Де росіяни можуть зосередити свої зусилля у 2026 році?
Дослідниці Інститут вивчення війни припускають, що у наступному році росія, ймовірно, зосередиться на захопленні «фортифікаційного поясу» України та може спробувати його оточити. Останні інфільтрації та незначні просування в районах Лимана й Сіверська демонструють, що російські війська намагаються створити умови для наступу на Слов’янськ — найпівнічніше місто цього поясу — а також, можливо, на Краматорськ.
«Паралельно росія може намагатися атакувати південну частину „фортифікаційного поясу“ — Костянтинівку. Здатність рф сконцентруватися на цьому напрямку залежатиме від успіхів на окремих тактичних ділянках, таких як форсування Сіверського Донця або просування на захід від Сіверська, — додають в ISW. — Російські війська й надалі, ймовірно, атакуватимуть на кількох напрямках, аби зберігати стратегічну ініціативу та тиснути вздовж всього фронту. Темпи наступу залишатимуться повільними через складність одночасних багатовекторних операцій».
Кампанія із захоплення решти Донецької області, включно з українським «фортифікаційним поясом», стане для Росії надзвичайно складною і дорогою з огляду на те, що російські війська також зазнали непропорційно високих втрат під час багатомісячних спроб захопити Покровськ і надалі стикаються зі значними труднощами в цьому аспекті.
Разом з цим аналітики зазначили, що нині однією з головних причин російських успіхів на полі бою є адаптація російської армії та розвиток концепції ураження української логістики дронами на оперативному рівні, що підсилює ефективність піхотних штурмів. Україні необхідно нейтралізувати ці кампанії та відтворювати подібні ефекти проти російської логістики на оперативній глибині.
Мирне врегулювання або завершення війни. Оцінка та перспективи.
На думку дослідниць, рф послідовно сигналізує, що не погодиться на мирну угоду, яка не передбачає повної капітуляції України або реалізації максималістських територіальних вимог москви. Путін та інші представники Кремля неодноразово підтверджували прагнення відновити політичний контроль над усією Україною.
«Кремль регулярно називає українські міста, зокрема Одесу, „російськими“, а також посилається на так звані „першопричини“ війни — розпливчастий термін, що фактично означає вимоги щодо знищення українського суверенітету та НАТО. Це робить будь-яку мирну угоду можливою лише за умови де-факто підпорядкування України росії, — зазначають в ISW. — Сформульована путіним „теорія перемоги“ ґрунтується на припущенні, що російські війська зможуть безкінечно продовжувати поступове, повзуче просування, водночас не допускаючи проведення Україною успішних контрнаступальних операцій і таким чином виграти війну на виснаження проти українських сил».
Разом з цим «теорія» Путіна передбачає, що Захід врешті-решт покине Україну. Водночас путінські розрахунки й надалі стикаються з численними викликами як на полі бою, так і поза ним, що ускладнює здатність рф виграти війну.
Росія й досі стоїть перед серйозними завданнями — захопленням «фортифікаційного поясу» України, форсуванням Дніпра та подальшим використанням здобутків на полі бою на тлі економічних і внутрішньополітичних проблем. Війна, ймовірно, триватиме, оскільки жорсткі й негнучкі вимоги рф несумісні з виживанням України як держави.
«Для завершення війни москва має піти на поступки на умовах, прийнятних для України, США та Європи. Європейські держави прямо пов’язали незалежність і суверенітет України з європейською безпекою. Поки українці готові захищати свою країну, а Захід — підтримувати Україну, росія не зможе досягти своїх цілей», — додали дослідниці ISW.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!