Оборона, яка «впала» за тиждень та розстріляні росіянами цивільні: хроніка останніх боїв за Селидове у жовтні 2024 року

Про окупацію Селидового перші попередження військових пролунали ще в серпні 2024 року. Тоді росіяни перебували приблизно за 4 кілометри від міста, і це ще давало надію на швидку реакцію, перегрупування військ та оборонні позиції, які врятують ситуацію на користь Сил оборони. Однак уже за місяць, коли у жовтні ворожі ДРГ помітили на околицях, надія жевріла лише на те, що з Селидового вдасться вивести особовий склад без його оточення в «котел».

Рік тому втрата Селидового сприймалася на Донеччині довгограючою історією, до якої, здавалося, багато хто готувався. Принаймні так здавалося з офіційних заяв влади про готовність Сил оборони тримати стрій та відбивати «безперспективні атаки» рф. Місто перейшло в активну оборону лише за кілька тижнів до окупації, хоч відкриті попередження та острахи від військових звучали ще з літа. Цьому за кілька місяців, у травні та червні 2024, передували обстріли міста. Подібними атаками росіяни зараз рівняють Покровськ та Костянтинівку. Попри це, оборона міст триває.

Селидове ж впало восени 2024-го майже за два тижні заспокоювань Генштабу та військових «експертів», хоча було визнане Міністерством розвитку громад і територій офіційно окупованим лише 20 березня 2025. Насправді ж українські військові покинули місто ще 29 жовтня. А 30 жовтня росіяни повідомили, що місто під їхнім повним контролем, і вони уже встигли зачистити Селидове від українських бійців. Зокрема, і шляхом розстрілу окремих оборонців, які останніми виходили з нього.

Журналісти «Вчасно» нагадують хроніку подій та боїв в останні кілька тижнів оборони Селидового восени 2024 року — міста, яке мало бути бар'єром на шляху окупантів, але рік тому відкрило їм шлях до Покровська.

Різниця між офіційним «ситуація контрольована» та реальним «піхота рф входить у місто»

Орієнтовно за тиждень до початку активних боїв за місто у новинах почали з’являтися повідомлення, що Селидове стане наступним окупованим містом після Українська. Окупаційна армія, яка взяла ритм у міських боях, швидко почала тиснути та підходити до околиць населеного пункту. При цьому військові аналітики ще заспокоювали українців, що «росіяни не ризикнуть», «у них замало сил та засобів» і «позиції Сил оборони непорушні, всі оборонці надійно закріпилися». Однак наступні дні показали, що ситуація — патова.

На початок боїв за Селидове найбільше та найчастіше ситуацію коментували представники бригади НГУ «Кара-Даг». Ще 13 вересня Віталій Міловодов, речник бригади, прокоментував: основні бойові дії відбуваються на підступах до міста, біля населеного пункту Михайлівка, який ворог «рівняє», намагаючись проникнути в Селидове. Тоді ще штурми відбувалися без залучення важкої техніки, лише на автомобілях і мотоциклах. Росіяни групувалися в лісосмугах і звідти великими групами йшли на штурм міста.

«За нашою інформацією, тут сконцентрована дуже велика кількість задіяного особового складу. Це навіть не одна бригада, яка ходить у штурми й постійно підтягує особовий склад», — зауважує Міловодов з уточненням, що в Селидове ворога не пускають, а тримають ще в Михайлівці.

Тоді ж військові оглядачі попереджають: якщо росіянам все ж вдасться зайти в Селидове — вони отримають карт-бланш у просуванні на Покровськ. Таким чином окупанти зможуть рухатися по логістичній артерії й зайти в південну частину Покровська.

Уже 17 жовтня з’являється інформація, що окупанти просуваються до Вишневого на півночі Селидового та з боку Новогродівки (яка також була окупована росіянами за лічені дні восени 2024 року — ред.), ближче до терикона. Його тоді ще утримували Сили оборони, як і багатоповерхову забудову міста.

«Однак річ у тім, що відстані від вищезгаданих точок є невеликими, тому 1−2 успішні прориви нашої оборони — і ситуація може стати критичною. Селидове зараз має бути у зоні підвищеної уваги для всіх», — попередив тоді військовий журналіст Богдан Мірошников.

Наступного дня, 18 жовтня, стало відомо, що біля Селидового росіяни розстріляли двох бійців ЗСУ, які здалися їм у полон. Окупанти поклали беззбройних військовополонених обличчям донизу. Вони утримували їх в такому положенні, притискаючи ногами до землі, а через деякий час розстріляли впритул з автоматичної зброї.

Слід зауважити, що цими ж днями Служба безпеки схоплює мешканку Селидового, яка передавала фсб дані про пересування українських захисників. Жінка спершу здала всі відомі точки, які помітила в околицях міста, а потім намагалася під виглядом біженки виїхати до країн Євросоюзу.

Тиждень «початку кінця»: від щогодинних штурмів міста до оточення бійців СОУ в «котел» і прориву в центрі міста

Уже 21 жовтня ситуація в Селидовому змінилася на протилежну від контрольованої. Росіяни в ніч з 20 на 21 змогли прорвати оборону в кількох населених пунктах, окупувати Желанне Друге, просунутися в Гірнику та, врешті, дійти до Селидового. Місто фактично охопила армія рф. Основна мета та напрям атак — багатоповерхова забудова на півночі міста, біля якої проходила важлива дорога для логістики Покровська та всього напрямку.

«Вони хочуть діяти ударами, що сходяться, й повністю охопити місто. Також масштабуються бої у лобову на сході на північному сході Селидового. Тобто вималювався такий гібрид: мобільні підрозділи атакують фланги, водночас мʼясна піхота штурмує в лобову», — повідомляв тоді Богдан Мірошников.

Наступного дня, 22 жовтня, стає відомо: Селидове штурмують одночасно з трьох напрямків. Тиск, який збільшився в рази, порівняно з попередніми днями, фактично унеможливив будь-які маневри з боку Сил оборони, лишивши їм лише глуху оборону на тих позиціях, які ще вдавалося утримувати попри російські ДРГ та обстріли. Фактично Селидове вже перебуває в оточенні, а російські штурмовики рухаються до центру міста.

«Російські окупанти, охопивши Селидове фактично з півночі, півдня та сходу, мають можливість одночасно штурмувати місто з трьох напрямків. Також вони вже просунулися вглиб самого населеного пункту й закріпилися в приватному секторі. Фактично зараз ворог використовує тактику малих груп, щоб закріпитися й просуватися вглиб центру. Основна мета — це центральна частина, рухаючись по основних вулицях — Берегова і Михайлівська. Одночасно вони намагаються закріплятися у приватних будинках», — наголошує того дня військовий оглядач Олександр Коваленко.

23 жовтня вже речник Нацгвардії Руслан Музичук підтвердив, що окупанти накопичують піхоту для штурмів групами по п’ять-сім осіб без підтримки бронетехніки. Такі штурми ворог проводить кожні 20−30 хвилин, прикриваючись лісосмугами й іншими географічними особливостями місцевості.

До речі, в той період дронів росіяни фактично не застосовували. Натомість штурмуючи місто з боку Цукуриного, задіяли танк, чотири одиниці іншої броньованої техніки й вісім автівок, та велику кількість РЕБів. Це на той момент вкрай ускладнило використання дронів-розвідників Силами оборони.

24 жовтня офіційно стає відомо: почалися міські бої. Росіяни в центрі Селидового займають багатоповерхівки й облаштовують там позиції. На той момент Сили оборони вже втратили контроль над східною, південною та центральною частиною міста. Фактично єдина частина, яка їм лишилася — західна та лише частинка північної (за кілька годин і вона перебуватиме в «сірій» зоні). Підсумовуючи, в цей момент єдиний шлях — до відступу, аби зберегти людські життя.

Цього ж дня Офіс Генпрокурора повідомив, що росіяни стратили українських бійців у місті ще 6 жовтня — задовго до того, як підтвердилась інформація про присутність ДРГ в Селидовому. Четверо нацгвардійців були розстріляні окупантами в районі міста, а тіла повернули наступного дня, коли захоплені росіянами позиції вдалося повернути під контроль СОУ.

«Ці „накати“ продовжуються вже четвертий день. Це пересування піхотних груп середньої чисельності, які намагаються постійно просочуватися на околиці міста і там намагатися закріплятися. Зараз це пересування цілодобове, групами піхоти, шляхом пересування в лісосмугах, ярках. Приватний сектор міста Селидове, який на околицях, географічно розташований так, що майже всі ці лісосмуги підходять майже впритул до міста, і тому в деяких моментах ворог виходить за 50 метрів від міста і намагається швидко пересуватися», — розповів тоді пресофіцер 15-ї бригади НГУ «Кара-Даг» Віталій Міловідов.

Аналітики ISW (Інституту вивчення війни) резюмують, що Силам оборони невдовзі треба буде покинути Селидове.

Під вечір 24 жовтня у соцмережах також з’явилося відео російської ганчірки на одній з багатоповерхівок Селидового. Військовий «Мучной» того ж дня додав, що Сили оборони вже потрапляють в оточення в мікрорайонах міста.

«Дуже відчувається накопичення нових резервів росіян, особливо коли ти з однієї вулиці намагаєшся вийти з оточення, тебе вже позаду чекає як мінімум взвод хряків, котрі починають насипати по тобі. Якщо повезе, то можна проскочити, в іншому випадку — це на щиті або полон. Зараз противник контролює приблизно 85% міста. Наші козаки тримають ще певні ділянки, але невдовзі потрібно буде всім відходити, адже перевага в живій силі відчувається. Тому залишилося не довго тут тримати оборону, приблизно так само, як це було в Новогродівці», — писав військовий.

Доброволець 24 ОШБр «Айдар» Станіслав Бунятов підтверджував, що в Селидове окупанти заходять цілими взводами. Екіпажі FPV-дронів робили на той момент по сто та більше вильотів винятково на піхоту рф, проте не могли впоратися з їх навалою.

«Ворог плідно просочується та проводить розосередження по будинках і підвалам. Полонені, яких встигли допитати, сказали що заїхали свіжі резерви, яких відправили захоплювати те, що по доповідях „вже захоплено“, тому найближчими днями тиск буде зберігати тенденцію», — писав військовий.

За кілька днів стане відомо, що з цього дня окупанти починають розстрілювати місцевих цивільних, частина з яких виходила їх «зустрічати» або намагалися дістати воду чи їжу. Дехто намагався втекти від окупації, проте на автівку росіяни «розряджали» кілька автоматів. Найбільше тіл цивільних — у районі приватного сектору, який, порівняно з усім містом, майже не постраждав від обстрілів. Там росіяни просто вбивали мешканців задля власної втіхи.

Оточені українські бійці в Селидовому: неможливість доставити БК, їжу чи воду, евакуювати вбитих чи поранених

З 25 жовтня місто фактично контролюють російські окупанти. На той момент у Селидовому лишалася лише одна лінія постачання необхідного Силам оборони, проте її результативність та надійність була під питанням. Генерал-лейтенант Ігор Романенко підтвердив, що ситуація критична.

«На той момент доставка дронами провізії була неможлива. Ти сидиш в одному підвалі, а в сусідньому бачиш пі**ра. Відстань — 20 метрів, і в якийсь момент у хлопців закінчуються патрони. Їхні суміжники змогли раз прийти на допомогу й дали якусь кількість, але в умовах міських боїв цього вистачило на пів години максимум. Що робити далі - неважливо, бо буде один сценарій: по хлопцях шмаляють (бо БК у пі**рів було багато), чи вони вийдуть (або чи до них дійдуть побратими) — невідомо. Двоє братиків там і лишилися — відтягували на себе ворога, щоб інші двоє відбігли до нас. Ми знаємо тільки те, що ті хлопці підірвали себе й росіян у тому підвалі. куди вони забігли їх добивати», — пригадує в розмові з журналістами «Вчасно» військовослужбовець на псевдо «Хитрий».

Уже 27 жовтня росіяни прориваються до села Вишневого й майже повністю оточують Селидове. Аналогічну тактику окупанти застосували у Вугледарі. Врешті, місто довелося покинути — і тоді, й цього разу. Наступні два дні жодного прориву, підтримки чи допомоги Силам оборони не приносять. Врешті, вранці 29 жовтня воєнкор Мірошников повідомляє, що Селидове втрачене. Непов’язані з офіційними структурами військовослужбовці називають серед причин брак людей, нестача боєприпасів і озброєння.

Того ж дня CNN повідомили, що Селидове захищали, імовірно, всього 60 солдатів («місто було захищене лише шістьома позиціями»). Інформацію не підтверджували та не спростовували офіційні структури. Можливо, мова про кількість бійців, задіяних від однієї бригади чи підрозділу оборони. Проте співрозмовники видання заявили, що через малу кількість бійців їх змогли швидко оточили окупанти.

«Екіпаж безпілотника зафіксував хаотичне виведення військ з Селидового минулими тижнями. Є момент, коли троє українських військовослужбовців ще місяць тому заходять на завод у Селидовому, їм повідомляють, що він перебуває під контролем України, але одного з них збивають росіяни, що займають будівлю», — писало видання.

Трупи цивільних на вулицях, розстріляні росіянами вже після окупації: реальність Селидового в перші дні захоплення

Уже 29 жовтня з розвіддронів вдавалося побачити лише частину вулиць, на яких пересувалися окупанти. Бійці, які одними з останніх виходили з міста, підозрювали, що побачать найближчим часом вбитих людей, які відмовлялися евакуйовуватися. Власне, це підтвердилося вже до вечора того дня.

«З місцевих чатів відомо, що окупанти знущаються з мешканців, є факти розстрілу людей. Також люди повідомляють, що за добровільною згодою місцевих вивозять до інших окупованих міст. Людей переселяють із західних багатоповерхівок на „Сонячний“ у вільні квартири через небезпеку прильотів. Є випадки добровільного вивезення до Авдіївки та Ясинуватої. Зв’язку й так не було, а тепер у пошуках зв’язку вулицями переміщатися стало небезпечніше. По місту лежать трупи», — повідомляв місцевий мешканець у селидівському чаті.

Завдяки мінімальному зв’язку з цивільними було відомо, що окупанти закопують тіла мирного населення в Гірнику і Селидовому. Забороняють виходити місцевим з підвалів і забирають у них телефони. Зазначають, що таким чином намагаються приховати результати так званого «звільнення».

«Після обльоту дронщиками підконтрольних територій міста, особливо приватного сектору, було помічено на вулицях трупи в цивільному одязі. При тому, що ті ділянки міста не постраждали від активних бойових дій, тобто дані вбивства відбувалися вже після взяття під контроль цих територій противником. Пілоти відмічають, що таких трупів чимало по місту», — додавав тоді лейтенант ЗСУ «Алекс».

Попри це офіційно українська влада, Генштаб та інші структури так і не підтвердили, що Селидове було втрачене. Хоча інформація про відступ наших військ поширювалася ще вранці, а в обід кремль заявив, що захопив місто.

Єдиною реакцією на захоплення Селидового стало рішення начальника Покровської МВА Сергія Добряка про часткове блокування заїздів і в'їздів у місто Покровськ. Це відбулося 30 жовтня.

«Фортифікаційні споруди будуються у Покровську, ми вже заходимо з ними у місто, і певні ділянки міста будуть блокуватись. Наразі в місті вже побудовані кілька ешелонів, якими частково будуть перекриті вулиці та мікрорайони Покровська», — повідомив він.

Врешті, аналітики «DeepState» підтвердили, що 30 жовтня російська армія повністю окупувала Селидове. Менш ніж за добу окупантам вдалося витіснити бійців ЗСУ і встановити контроль над західними околицями міста. Окрім цього, росіянам вдалося захопити ще й селище Вишневе біля Селидового.

Реальна цінність Селидового для оборони Покровська

Селидове було останнім значним міським районом, який прикриває південний край Покровська, а також трасу Е-50, яка з'єднувала Селидове з Покровськом. Фактично, захопивши Селидове, росіяни змогли розвивати ще один наступальний напрямок у бік Покровська.

Слід зауважити, що для армії рф Селидове становило серйозну загрозу — звідти СОУ могли завдати небезпечного контрудару у фланг, і цей чинник суттєво сковував просування російської армії на основному Покровському напрямку.

«В Інституті вивчення війни вважають, що оборона Селидового виконала основне завдання — затримала російський наступ, виснажила російські сили та дала українським військам час для зміцнення оборони Покровська», — заявляли в останні дні жовтня аналітики ISW.

Водночас після неофіційного захоплення Селидового окремі «військові аналітики» стверджували, що «Селидове розташоване в низині, тому його захоплення не має тактичної військової важливості. Однак, росіяни можуть його використовувати як військовий майданчик для облаштування складів чи штабів», а тому його втрата ніяк не позначиться на лінії фронту Покровського напрямку.

Хоча й це стало серйозною проблемою для оборони Покровська. Те, що в Селидове заходили піхотні групи, а не розтрощували місто з артилерії чи танками, зберегло велику частину будівель у придатному для виживання стані.

«Селидове — це велике місто, в ньому достатньо підвалів, там можна розквартирувати величезне число особового складу, де можна буде приховати техніку. Відповідно, це покращить їхню логістику: бо найближчі великі міста — це Новогродівка, Цукурине під ними. А Селидове покращить їхню логістику і дасть змогу підтягнути більшу кількість живої сили та техніки для того, щоб далі проводити штурмові дії на Покровськ», — зауважував Роман Микула, аналітик проєкту DeepState.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Смерть, руїни та «ждуни»: як виглядає окуповане Селидове з приходом російської армії

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Покровськ сиплеться надто швидко, ми цього не очікували»: що відбувається в місті, де пересувається російська піхота