В українських книгарнях з’явилося документальне видання «Щоденник Катерини Савенко», створене на основі особистих записів жительки Маріуполя, які вона вела під час облоги міста навесні 2022 року.
Вийшла книга «Щоденник Катерини Савенко» — особисті записи жительки Маріуполя, яка загинула під час облоги/ Колаж "Вчасно"
В українських книгарнях з’явився «Щоденник Катерини Савенко» — документальне видання, створене на основі особистого щоденника загиблої мешканки Маріуполя, який вона вела під час російської облоги міста навесні 2022 року.
Історія Катерини Савенко вже привернула увагу міжнародної аудиторії. Про неї написало британське видання The Sun, а Польське радіо підготувало чотирисерійний подкаст із читанням уривків щоденника у виконанні польської акторки.
42-річна Катерина Савенко була матір'ю, дружиною, працівницею металургійного підприємства та мешканкою Маріуполя. Вона почала вести щоденник 24 лютого 2022 року — у день початку повномасштабного вторгнення рф в Україну.
У 34 записах Катерина описала життя своєї родини, сусідів і міста під час облоги: обстріли, руйнування, пошук води і їжі, життя у підвалах, страх, втому, а також прояви взаємної підтримки, турботи про близьких і спроби зберегти людяність.
Катерина Савенко в Маріуполі/ Катерина Савенко разом з чоловіком Віталієм
29 березня 2022 року внаслідок російського обстрілу загинув чоловік Катерини — Віталій. Сама жінка зазнала важких поранень і потрапила до лікарні. Вцілілою рукою вона написала в телефоні прохання до доньки врятувати щоденник. Після пожежі в лікарні Катерині вдалося вибратися з будівлі, однак 4 квітня 2022 року вона померла на руках у матері в підвалі будинку.
Родина виконала її останню волю та зберегла записи, які згодом передали до Музею «Голоси Мирних». Саме вони стали основою книги.
«Мама до останнього хотіла, щоб світ дізнався, що насправді відбувалося в Маріуполі. Вона вела ці записи серед обстрілів, страху й невідомості, але навіть тоді думала не лише про себе — вона хотіла зберегти правду про людей, які переживали облогу. Для нашої родини ця книга — можливість виконати її прохання і зробити так, щоб її голос продовжував звучати», — розповіла донька Катерини Надія Савенко.
Записка написана Катериною Савенко
У 2024 році щоденник уперше оприлюднили онлайн на сайті музею «Голоси Мирних», а 6 липня 2026 року він вийшов окремою книжкою українською мовою. Видання дозволяє цьому свідченню вийти за межі архіву й стати частиною суспільної пам’яті про Маріуполь не лише в Україні, а й у світі.
Також триває робота над публікацією «Щоденника Катерини» за кордоном, щоб він став одним із ключових світових свідчень про російсько-українську війну, подібно до того, як щоденник Анни Франк став свідченням про Другу світову війну.
Наводимо уривки зі щоденника Катерини Савенко, у якому вона день за днем описувала життя в оточеному Маріуполі, власні переживання та події, що відбувалися навколо.
ДЕНЬ ПЕРШИЙ: 24 лютого, четвер
Був звичайний ранок. Нічого не віщувало лиха. Важко вставати на роботу. А потім почалося! Під час зустрічної зміни нам сказали залишатися в одній локації. Дивно. Потім жінок відпустили з роботи. У майстрів почалася депресія, яка повільно і впевнено перейшла в істерику.
Я спокійно йду додому, бачу величезну чергу до банкоматів. Починається паніка. Але, звісно, не в мене. Щоправда, довелося постояти для підстраховки, допоки не закінчилися гроші. Ну, нічого, не панікую. З полиць змітали продукти. Хапали ковбасу, воду, сумками несли хліб. «Маячня!» — думаю я. Сміюсь. Дурна паніка. Подібне ми пережили у 2014-му. Тепер мені соромно за ці слова й думки.
Вдома спокійно. Звичайний вечір. Телефонує майстер. «На роботу не виходимо — чекаємо на окреме розпорядження. Катю, бережи себе», — останні його слова у слухавці. Стривожило…
Невже не можна було тоді все зрозуміти?
До кінця життя Катерини — 39 днів. До кінця життя Віталія — 33 дні.
ДЕНЬ ДРУГИЙ: 25 лютого, п’ятниця
Вирішуємо з донькою поїхати в магазин. Транспорт ходить містом безкоштовно. Може, вдасться зняти готівку? Картою в наших магазинах розплатитися неможливо. В АТБ спорожнілі полиці. Залишилися самі консерви, молочна продукція і всілякі дрібниці. У «Щирому кумі» ціни захмарні. Я починаю дуріти, але дещо купую: вермішель, крупу, сметану, ласощі.
Віталик на роботі, чергування в першу зміну.
ДЕНЬ ТРЕТІЙ: 26 лютого, субота
Постріли гармат чути дедалі частіше. Віталик захворів. Температура 38,4. Я вмовляю не йти на роботу у нічну зміну. Але він їде. Повертається за п’ять хвилин. Завод на гарячій консервації. Керівництво сказало нікому не виходити. Що відбувається, я й досі не розумію. Поки що впевнена, що ось-ось усе це закінчиться.
ДЕНЬ ЧЕТВЕРТИЙ: 27 лютого, неділя
Тривожимось. Щодо продуктів та грошей. Хоча вдома є запаси. Наважуємося з Віталиком зробити пішу розвідку у бік восьмих воріт. Транспорт не ходить. Магазини на Левченка працюють. «Щедра лавка» зачинена. І далі те саме. Банкомати порожні. На Покровській нічого не працює, крім аптеки та хлібопекарні. Там черги. По проспекту снують поодинокі люди, переважно у пошуках готівки в банкоматах. Так і повернулися ні з чим.
По дорозі назустріч промчав танк. Гуркіт страшенний. Зайшли в «Волош». Було трохи готівки. Купили сухарики з родзинками й вафлі.
ДЕНЬ П’ЯТИЙ: 28 лютого, понеділок
День народження Віталика. З самого ранку стрілянина. Прилітали. Посідали сім'єю у картоплю.
Щодня стає дедалі гірше. Але у нас є електрика й вода. В інших районах немає. Мама з четверга не має електрики. Допомагали сусіди. Вона в них заряджала телефон. Зізналися, у неї є штати.
Сьогодні смію «лік» переймати. Коли я прийшла до пологового будинку народжувати Надю, лікарка, сонна огрядна жінка, сказала: «Спи між переймами». Навіть не пам’ятаю її обличчя, але фраза стала крилатою. Ось так ми й спимо між вибухами.
До кінця життя Катерини — 36 днів.До кінця життя Віталія — 31 день.
10 БЕРЕЗНЯ, ДЕНЬ 15
Сьогодні була перша ніч, повністю проведена у підвалі. Тільки безстрашний Віталик піднімався у квартиру поспати якийсь час. Я, Надя, Оля, Вадик і Юра всю ніч були у підвалі. Чотирнадцятий день війни (а ми так мріяли, що він буде останнім) приніс справжнє лихо у наш дім.
Даху з нашого боку практично немає. З кухні дядька Саші наскрізна діра в небо. Раніше ми дякували природі за дощ і сніг, тепер сподіваємося, що не буде ні того, ні іншого. Майже всю воду витратили на гасіння пожежі. Впоралися самотужки тільки тому, що займання було невелике. Інакше пожежники залили б нашу квартиру.
Ми зробили лежанки в нас у підвалі та в коридорі зі стільців і старих дверей. Чудово вийшло! Чоловіки спорудили світильник, тепер у нас, як удень: автомобільний акумулятор + світлодіодна стрічка.
Суцільна гра на виживання.
Аби снаряди більше не прилітали. Стріляє важка артилерія, бомбардує авіація, чути перестрілки з автоматів і кулеметів.
Фільми про Велику Вітчизняну війну видаються мультиками.
Напевно, ми назавжди залишимося на першій стадії. Бачимо все на власні очі, болять наші серця, розриваються на клоччя з будинками й людьми. А повірити в це пекло досі ніхто так і не зміг.
«Я в підвалі свого наполовину знищеного будинку, пишу у напівтемряві ці рядки. Догорає передостання свічка. Поряд спить моя дитина на саморобному лежаку. Десь далеко чути вибухи».
«Я фотографую наших котів для історії. Сподіваюсь, ні — вірю, що все закінчиться і я зроблю про це колаж.
«Моє кохане квітуче місто! Гарне, сучасне, з дивовижним морем, рослинами і тваринами, міцною інфраструктурою та гарними доброзичливими людьми. Як тільки піднялася рука зруйнувати все це через дурні нелюдські амбіції антихриста, що з'їхав з глузду!»
Записи Катерини Савенко
Записи Катерини Савенко
Саме на основі вищенаведених записів створена книга «Щоденник Катерини Савенко», яка нині доступна для придбання.
Над виданням працювали історики, правозахисники та редактори, щоб зберегти документальну точність тексту й водночас не заглушити голос авторки.
Передмови до книги написали лауреатка Нобелівської премії миру Олександра Матвійчук та колишній голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович.
Історичним редактором видання став Євген Монастирський — аспірант кафедри історії Гарвардського університету та викладач Київської школи економіки. Ілюстрації до книги створив Антон Логов.
Придбати книгу можна на сайті видавництва ІРІО, а також у найбільших книжкових мережах України — «Книгарня Є», Readeat, ЦУМ, Yakaboo, MEGOGO Books та партнерських книгарнях.
Книга «Щоденник Катерини Савенко»
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!